Жила собі дівчинка. Вона дуже любила квіти. У неї в саду була улюблена квітка – троянда. Дівчинка приходила до неї щодня, завжди приносила з собою келих прохолодної води, поливала квітку та ще кілька хвилин захоплено дивилася на неї, говорячи приємні слова. Кожного дня квітка чекала, коли прийде її подруга, та хвилювалася.
Та ось одного дня дівчинка не прийшла. Квітка довго чекала, але ніхто так і не з’явився.
У саду були також й інші квіти: тюльпани, піони, хризантеми. Вони заздрили Троянді та ревнували дівчину до неї. Троянда похилилася до землі та все слухала: може йде дівчинка. Незабаром інші квіти почали насміхатися з неї, говорячи: «Навіщо ти чекаєш! Вона не прийде, вона знайшла квітку гарнішу за тебе, ти їй більше не потрібна!»
Троянда трохи зажурилася, але трималася гордо і прямо, як благородна квітка. Але з часом вона почала гинути, втрачати свою красу. А квіти все підтрунювали над нею. Троянда не перенесла розлуки.
Через тиждень дівчинка прийшла (вона хворіла) до своєї улюбленої квітки і, як звичайно, принесла горщик прохолодної води. Але вона не знайшла тієї прекрасної троянди!
добігла кінця довга морозна зима. нарешті настала весна. про неї нам нагадують проталини, приліт перших птахів, багатоголосий гомін граків і шпаків, спів жайворонків у чистому полі. поступово тане сніг, з’являється земля. відразу ж реагуючи на тепло, починає рости зелена трава, цвісти перші квіти, розпускається листячко на деревах і чагарниках. з кожним днем стає дедалі тепліше й радісніше на душі.якщо восени нам дощ набридає, бо він приносить прохолоду, вогкість та похмуру погоду, то навесні його, навпаки, всі чекають. після нього все стає свіжим і чистим навколо. вмита дощем рослинність блищить і приємно пахне свіжістю.