ось твір.
"Відповісти чесно, або..?" Скільки разів ми чули цей вислів, але ніколи не сприймали його за щось більше ніж усталений народний афоризм, який увійшов в мову як і сотні інших, що характеризують особливості нашої багатогранної культури. З часом ми навіть і не замислюємось над його значенням. Хоча, насправді це питання постає щодня перед кожним із нас: зізнатися або приховати правду, піти на компроміс із власною совістю або вчинити холоднокровно, вибачитись і визнати провину чи уперто наполягати на своєму до останнього? І від того, який варіант з рештою буде обраний, залежить те, яким шляхом ми продовжимо рухатися: оберемо реальну дійсність або казкову оману? А як що до того, чи потрібно бути чесним із самим собою, та врешті-решт власною совістю? Особисто я вважаю, що наявність вміння чесно оцінювати себе - єдиний правильний шлях, який приведе до успіху. Довести своє твердження я можу, грунтуючись на переконанні про те, що скільки від правди не ховайся, та вона все одно тебе знайде. Так чи інакше ми можемо приховати, якусь таємницю від оточуючого світу, але не від себе. Можна безліч разів переконувати себе і намагатися знайти виправдання, але чи має це сенс, коли всеодно знаєш правду? Напевно, що ні, адже це так само безглуздо як переконувати вітер гнати струмені повітря в іншому напрямку.
Оригінал тексту: https://wholie.today/vminnya-ocinutu.php
Моря й океани повні екзотичних, дивовижних істот, і великих, і малих. Мешканці моря пристосовані жити під водою, витягувати кисень з водної товщі, добувати собі їжу в цій стихії.
Живуть, наприклад, в океанській товщі сірі кити. Кити – тварини, але живуть в товщі води. Їм потрібно періодично виринати на поверхню, щоб поповнити запас повітря. Робити це потрібно часто, раз на три-п’ять хвилин, щоб потім залишатися під водою до п’ятнадцяти хвилин. Гріє кита запас цінного жиру, який він нагулює, харчуючись ракоподібними. Тіло кита-громадини покрито білими цятками. Це сліди життєдіяльності нашкірних паразитів – усоногих рачків.
Влітку кити пливуть на далекий північ-годуватися. Вони смішно грають у воді: перевертаються на спину, пускають великі фонтани, картинно пірнають. Кити дружні. Вони захищають одне одного, намагаються охороняти самок з дитинчатами. Одні самки навіть допомагають іншими при пологах. І це дивно. Кити-горбачі і полюють щось на рачків разом. Випускаючи пухирці повітря, вони оточують рачків ними, що мережею.
На самому дні морському повзають маленькі «пилососи» – морські огірки. Наукове їх назва голотурії. Вони поїдають всілякі залишки і недоїдки. Таким чином морські огірки «чистять» морське дно. Залишається чистий пісок. Ще морський огірок дивний тим, що він здатний відновлювати свої органи, якщо вони втрачені. Наприклад, якщо хтось їх з’їв. Зустрічаються морські огірки дуже яскравих кольорів, є й такі, які пристосовані дихати всією поверхнею шкіри. Взагалі, «гідравліка» морського огірка дивовижна – він пересувається завдяки приголомшливій системі нагнітання води.
Є у живучого морського огірка в запасі кілька дивовижних в звільнитися від хижаків. Наприклад, випустити довгі клейкі нитки, які відлякують хижака. Або хижак в них заплутується, а вони до того ж і твердіють, доставляючи йому неприємності. А є ще приголомшливий б, коли огірок вивалює всі свої нутрощі назовні. Через кілька тижнів органи утворюються знову. Ось такі дива відбуваються на дні морському.