Объяснение:Життя кожної людини складається із безлічі рішень, яка вона приймає щодня, щогодини, щохвилини. І кожного разу ми змушені робити свій остаточний та незворотній вибір на користь того чи іншого варіанту. Щоденно кожен з нас робить безліч виборів – від простих до складних, від побутових до глобальних, що в подальшому будуть мати суттєвий вплив на все подальше життя. Інколи вибір легко зробити, а деколи потрібно зважено підійти до варіантів, що пропонуються. Із часом приймати рішення стає все складніше адже наш вибір постійно зіштовхується з інтересами та поглядами оточуючих людей.
Безперечно, під час прийняття рішення стосовно конкретних речей, ми аналізуємо всі плюси та мінуси різних варіантів. Але навіть у цьому випадку ми не можемо до кінця бути впевненими в тому, що згодом все буде саме так, як ми того бажаємо. До того ж ми не знаємо, як би розгорнулись події, якби ми віддали перевагу іншому варіанту. Життя – річ непередбачувана, і спланувати його, на жаль, заздалегідь неможливо. Яскравий приклад: обрана професія може через декілька років просто набриднути чи й взагалі стати непотрібною ринку праці. Але хто про це може достеменно знати наперед? Єдине, що нам під силу точно, це вибір власних принципів, якими ми буду керуватися при прийнятті важливих рішень.
Скоріш за все, під життєвим вибором людини мається на увазі її ставлення та те, як вона сприймає життя та оточуючих людей; як вона сприймає ті засоби, яка людина вибирає для себе аби досягти певні поставлені перед собою цілі. Для когось в пріоритеті життя по правді та за підказками серця, а для когось більшою мотивацією являються матеріальні блага. І якщо перший крокує по життю власним шляхом, долаючи труднощі та складнощі, знаходить своє щастя, самореалізацію, то інший більше за все намагається мати якнайбільше грошей, обіймати високі посади, мати в своєму розпорядженні солідну автівку тощо. Такі члени нашого соціуму навряд чи отримують від життя справжнє задоволення – лише заздрість з боку оточуючих є його щоденним супутником.
Моє улюблене заняття – це гончарство. Це моє хобі і, мабуть, навіть майбутня професія. Я займаюся гончарством вже давно і часто допомагаю своїй тітці, яка є справжнім гончарем і веде заняття в нашій студії.
Мені дуже подобається дивитися, як зі шматка глини народжується річ. Гончарна глина буває різного кольору: від майже білого до рудого, є навіть темно-сіра гончарна глина, вона доволі рідко зустрічається. Глина дуже приємна на дотик: вона нібито «жива». Тримаючи у долонях шмат глини, я завжди уявляю собі, що планую з неї зробити: іграшку, глечик, мисочку, тощо.
Коли я сідаю за гончарне коло, весь світ навкруги завмирає: я працюю. Центрую шматок жирної глини, довго-довго проминаю її, щоб вийшли всі бульбашки повітря, і починаю над нею чаклувати. Звісно, я маю на увазі «працювати», але, як на мене, у справі гончаря є щось чаклунське.
Коли виріб готовий, я зрізаю його з гончарного кола спеціальною волосінню і ставлю на полицю сушитися. Потім ми їх будемо обпалювати у спеціальній пічці. Деякі з ними оздобимо ангобами, деякі – покриємо поливою, тобто глазуром, і знову опалимо.
Дуже радію, коли людям подобається щось з того, що зробив я. Мені дуже приємно дарувати свої вироби і знати, що вони приносять людям радість.