ось і настала осінь. пора, яку ще називають золотою.
довкола усе змінюється. осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. листя поволі опадає на землю. трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. горобці злітаються на червону горобину та калину.
людям осінь принесла щедрий урожай. у садах і городах доспіли овочі і фрукти.
осінь можна назвати чарівницею.
***
чарівниця осінь усе змінює на свій лад. ось зелені листочки стали жовтими. а то й зовсім червоними. як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
у садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. на поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
по золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.
(ох разашрась)
— Привіт. Як справи?
— Добре, я тебе хотіла спитати дещо , можна?
— Звичайно, що?
— Та ось всіх подруг перепитала потрібна нам шкільна форма. Вони незнають, а ти як думаєш?
— Звичайно, потрібна!
— А ти звідки знаєш? Мені просто цікаво, чому ти така впевнена?
— Ти що незнаєш мене? Що скажу, то правда!
— Ой, я забула запитати Настю. Вона точно скаже правду.
— Що з тобою кажу потрібно.
— Настя сказала, що ні. Я згадала вчителька сказала, що не потрібно...
— Всерівно, потрібно. Побачиш, я завтра прийду в формі , тим паче не одна, а весь клас крім тебе і Насті.
— Добре. Хай буде і так я прийду без форми. Бувай!
— Бувай!