ДРУЖНИЙ , ДРУЖНІЙ 1. Дружний – дружній Щоб не плутати цих прикметників у вживанні, треба чітко знати, яку думку кожен із них виражає. Дружний – пов’язаний взаємною прихильністю, згодою, довірою, відданістю; одностайний. Протилежне – розрізнений, роз’єднаний. Уживається зі словами: загін, колектив, народ, рід, сім’я, сміх, спів, весна, праця, робота, звучання, сходи озимини і т. ін. Похідне – дружно. Дружній – приязний, приятельський, доброзичливий, дружелюбний. Протилежне – ворожий. Уживається зі словами: контакт, зв’язки, взаємини, стосунки, армія, країна, рука, усмішка, візит, жарт, погляд, тон, шарж, до зустріч, критика, обстановка, порада, розмова, вітання, листування, почуття, слово, переговори тощо. Похідне – дружньо. 2. Про прикметники дружний і дружній теж писав Борис Антоненко-Давидович, наголошуючи, що через звукову подібність їх часто плутають і ставлять не там, де слід: “Дружніми зусиллями здолали ми всі перешкоди”; “Передайте мій дружний привіт усім товаришам”. Письменник пояснював, чому в цих реченнях прикметники треба поміняти місцями. Бо дружний – то одностайний, той, який має спільні інтереси з іншими: “Тут ми самі, дружною силою, можемо собі до ван Франко). Іноді це слово означає “широкий, нестримний: “Весна була рання, дружна” (Зінаїда Тулуб). А дружній – приязний, народжений дружбою: “Дружня розмова” (Панько Куліш). На жаль, до таких порад мало прислуховуються. І сьогодні згадані слова часто вживають у невластивому їм значенні.
5. Особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом, і поєднує у собі граматичні особливості дієслова і прикметника 6. Що означає діеслово. 8. Її визначають за закінченням дієслова в третій особі множини 10. Буває дійсний, умовний, наказовий По вертикали 1. Дієслова можуть вживатися у минулому, теперішньому чи часі. 2. Дієслово- це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити?що? 3. Особлива незмінювана форма дієслова, що називає додаткову дію або стан і відповідає на питання що роблячи? що зробивши? 4. які функції реченні дієслово найчастіше виконує у реченні. 5. Зміна дієслів за особами, часами і числами називається 7. У реченні прикметник найчастіше виступає як. 9. Розділ граматики в якому вивчаються явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови
Щастя.. . У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини. А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити.. . Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
1. Дружний – дружній
Щоб не плутати цих прикметників у вживанні, треба чітко знати, яку думку кожен із них виражає.
Дружний – пов’язаний взаємною прихильністю, згодою, довірою, відданістю; одностайний. Протилежне – розрізнений, роз’єднаний. Уживається зі словами: загін, колектив, народ, рід, сім’я, сміх, спів, весна, праця, робота, звучання, сходи озимини і т. ін. Похідне – дружно.
Дружній – приязний, приятельський, доброзичливий, дружелюбний. Протилежне – ворожий. Уживається зі словами: контакт, зв’язки, взаємини, стосунки, армія, країна, рука, усмішка, візит, жарт, погляд, тон, шарж, до зустріч, критика, обстановка, порада, розмова, вітання, листування, почуття, слово, переговори тощо. Похідне – дружньо.
2. Про прикметники дружний і дружній теж писав Борис Антоненко-Давидович, наголошуючи, що через звукову подібність їх часто плутають і ставлять не там, де слід: “Дружніми зусиллями здолали ми всі перешкоди”; “Передайте мій дружний привіт усім товаришам”.
Письменник пояснював, чому в цих реченнях прикметники треба поміняти місцями. Бо дружний – то одностайний, той, який має спільні інтереси з іншими: “Тут ми самі, дружною силою, можемо собі до ван Франко). Іноді це слово означає “широкий, нестримний: “Весна була рання, дружна” (Зінаїда Тулуб). А дружній – приязний, народжений дружбою: “Дружня розмова” (Панько Куліш).
На жаль, до таких порад мало прислуховуються. І сьогодні згадані слова часто вживають у невластивому їм значенні.