Коти-це велика радість для кожного.Це милі створіння.Кажуть,що коти мають якусь енергію,що здатна вилікувати людину, зняти стрес або головний біль.Коти бувають різні по характеру та різні по породі. Можуть бути вредними,або лагідними та ніжними.
Моя улюблена порода-сіамська.Сіамські коти мають довгі лапи,блакитні очі,довгі вуха,гладке хутро.Вони грайливі, активні, і найголовніше, товариські.Але сіамські коти не люблять, коли смикають за вуха чи хвіст..Вони дуже люблять гратися з клубком ,або ганятися за мотузкою.За турботу та ласку,кішка відплатить вам ніжністю та добром.Багато людей тримають вдома котів,для того щоб не бути самотнім в холодні вечори,адже такий друг тобі ніколи не зрадить.
Проте є й інші легенди про жайворонка. Одна з них допомагає людям глибше сприйняти і зрозуміти суть людського первородного гріха. Бог, коли творив жайворонка, підкинув високо вгору грудку землі, і з неї з'явилася сіра, наче земля, пташка — Жайвір. Він злетів високо-високо, досяг неба й побачив ангелів. Від того так загордився, що кинув виклик самому Всевишньому: "Биймося, Боже, хто кого зможе!"... Отож і тепер, злітаючи вгору, Жайворонок ніби похваляється: "Полечу по небу, по небу! Схоплю Бога за бороду, бороду!" А тоді каменем падає вниз із криком:
"Мене Бог бив-бив! Бив києм києм! І на землю кинув, кинув кинув!" Або ж бере дзьобом соломинку і злітає в небо. А коли падає, кинувши її на землю, скаржиться: "Кий упав кий упав!"
Вважається, що жайворонок навесні прилітає з вирію на землю найпершим. "Ще по горах сніги лежать, а в долинах криги стоять", — співається у веснянці, а жайворонок — уже тут. "А я тії криги ніжками потопчу, кубельце зів'ю і діток наведу..." В іншій веснянці ранній приліт жайворонка пояснюється тим, що його "пташки били, з вирію виганяли". Жайворонок — це, очевидно, жертовна пташка, яка іноді й гине, проте забезпечує прихід весни.
22 березня на свято Сорока мучеників в Україні жінки пекли (а подекуди й зараз печуть) із тіста печиво — "жайворонків" у формі птахів, пташиних лапок, лялечок. Вони символізували душі покійних і навіть, за віруваннями, на певний час заступали їх. Це був жертовний хліб. Таке печиво роздавали дітям, а вони вже з "жайворонками" обов'язково гасали селом чи полем; залазили на дахи й дерева; підкидали "пташок" угору; самі їли і птахів годували крихтами та голівками з печива. Іноді "жайворонків" ховали в сіні, закопували в землю, кидали в річку або піч.
Є підстави вважати, що "жайворонків", а також печиво "буслові лапки" пекли й у пам'ять про померлих дітей. Вважалося, що померлі діти загадковим чином пов'язані з живими й можуть впливати на майбутню народжуваність. Відомо, що колись ображені на дорослих діти, як ритуальне прокляття, оголошували старшим, що в них ніколи не буде "жаврунків".
Про особливе пошанування божої пташки свідчить і те, що людям заборонено вживати жайворонків у їжу, вбивати, взагалі кривдити.
1) Орфографическая запись слова: дерево
2) Ударение в слове: д`ерево
3) Деление слова на слоги (перенос слова): де-ре-во
4) Фонетическая транскрипция слова дерево : [д'`эр'ива]
5) Характеристика всех звуков:
д [д'] - согласный, мягкий, звонкий, парный
е [`э] - гласный, ударный
р [р'] - согласный, мягкий, звонкий, непарный, сонорный
е [и] - гласный, безударный
в [в] - согласный, твердый, звонкий, парный
о [а] - гласный, безударный6 букв, 6 звук