Я люблю Новий рік! Він починається вночі 31 декабря.Наша сім'я Нарежался ялинку. Дід мороз приносить подарунки під ялинку. Можна не спати до ранку! Батьки зазвичай готують багато їжі! Люблять на новий рік собіратмя всі рідні. По телевізору президент передають вітання. Новий рік чекають дорослі і діти. А вранці під ялинкою можна побачити подарунки!
Осінь – пора року між літом і зимою, ознаками якої є скорочення дня, поступове похолодання, відліт птахів у вирій, скидання рослинами листяного покрову. Умовно цю пору року можна поділити на чотири підсезони: початок осені, золота осінь, глибока осінь, передзим”я. Початок осені – це поява перших жовтих пасом у кронах дерев – беріз, лип і в'язів. Коли кількість жовтого і зеленого листя стає приблизно однаковою ( це відбувається в останній декаді вересня, або, коли осінь тепла і волога – на початку жовтня) можна говорити про закінчення першого підсезону осені. У цей час у лісах з'являються опеньки, в повітрі літає павутина (тенетники). Продовжує охолоджуватися вода, але у великих водоймах цей процес відбувається нерівномірно, починаючи з верхнього шару. Золота осінь триває приблизно з кінця вересня до середини жовтня. Протягом цього періоду листя на деревах жовтіє все сильніше, починається його інтенсивне опадання. Поступово оголюються ліси, на південь відлітають зграї перелітних птахів. Закінчується листопад у берези, осики і в'яза і починається період глибокої осені. Вона триває до першого снігу, навіть того, що не летить у повітрі, а хоча б на день чи ніч покриває землю. Стає все холодніше, відлітають на південь останні зграї гусей, лебедів і качок гається швидке охолодження приземного повітря і води. Останній осінній підсезон є одночасно переходом до зими, за що і отримав свою назву – передзим”я. Він починається від першого снігу і закінчується із встановленням санного шляху і льодоставу на водоймищах. Осінь складається з трьох місяців: у Північній півкулі – вересень, жовтень, листопад; у Південній – березень, квітень, травень.
Вересень Назва першого місяця осені філологи пов’язують з вересом – рослиною, поширеною майже на всій території України. Цей вічнозелений кущ квітує з серпня і до кінця жовтня. Але саме у вересні рожево-бузкове суцвіття вересу найпишніше вкриває соснові бори, торф’яники та піщані пагорби. Сучасна офіційна назва вересня набула в Україні сталого вжитку відносно недавно – на початку ХХ століття. Доти кожний регіон мав свою „домашню” назву. У давньоруській мові зустрічається „офіційна” назва – „руєн”. Паралельно з руном уживалася й назва – „зарев”. Ці назви, на думку мовознавців, походять від жовтого кольору (саме о цій порі починає жовтіти листя). У книжній мові періоду Київської Русі зустрічається також назва „варєснець”, яка також пов’язана з вересом. На західноукраїнських землях відомими є назви „маїк” (починають маятися, тобто зеленіти ранні сходи озимини) і „сівень” – пора масового висівання збіжжя. Проте у переважній більшості європейських мов вживається латинська назва – „сентембер”, що означає сьомий, адже у Давньому Римі цей місяць і справді був сьомим, оскільки річне літочислення брало свій початок з березня. З прийняттям нового, григоріанського календаря, в якому початок нового року було перенесено на січень, назву місяця залишили старою. Із середини вересня починається масовий відліт птахів у вирій. Колись, побачивши у небі ключ журавлів, наші пращури приказували: „Із чужої сторононьки повертайтесь додомоньку!” При цьому загортали в хустинку грудочку землі і тримали її до весни. Весною, побачивши перший журавлиний ключ, землю закопували на полі чи городі, щоб весна була щедрою і буйною. Кожний місяць має свої головні дні. Для вересня таким днем є 14 вересня – день Семена, початок справжньої осені. „Хто не посіє до Семена, в того життя буде злиденне”, – мовить народне прислів’я. Саме до цієї дати селяни поспішали посіяти озиму пшеницю. Від цього дня ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими. Бралися за роботу й усі інші сільські майстри: столярі, стельмахи, ковалі. Від „Семена” починали копати картоплю. У полі чи городі розкладали вогнище, пекли картоплю з нового урожаю, їли і гріли руки – „щоб не мерзли взимку”. Існувало вірування, що в цей день горобці злітаються в очерет і там їх чорти міряють на мірки: все, що в мірці – чортове, а поза міркою – людське. Тому, мовляв, після „Семена” горобців по селах стає менше. Із „Семеном” пов’язували і початок церковного року, який широко відзначали ще у XVIII столітті у Києві та його околицях.
Надеюсь что так