-Привіт мамо.
- Привіт синочку.
- Ти зараз де?
- В магазині. Я хочу "українського йогурту" і круасан з шоколадною начинкою.
- Синочку купи будь ласка в магазині: копчену курятину, камбалу, тигрові креветки і фольгу.
- Так звичайно мамо куплю. Може же ще щось?
- Хм... Візьми ще тигрові креветки та чорнослив.
- Мамо в нас мабуть закінчилось вершкове масло подивись будь ласка.
- Дійсно закінчилось.
- Скільки мені купити чорносливу?
- А що пише на ціннику?
- 23.50 За 1 кілограм.
- Тоді візьми пів кг. А ти зможеш занести?
- Звичайно я вже не маленький.
Объяснение:
З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?
Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.
Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.
Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила
