Одного разу в середині літа ми з бабусею гуляли лісом і зупинилися на лісовій галявині. Бабуся втомилася, тому підстелила собі хустинку та сіла відпочивати. А я оглядав галявину. Спочатку мені здалося, що там лише трава та дерева. Було дуже нудно. Але потім я помітив дятла, який «працював» на одному з дерев. У дятла було чорно-біле оперення та червоний чубчик на голові. Він стукав по дереву дзьобом з такою силою, що мені стало його шкода. Адже йому щодня доводилося добувати собі їжу, у прямому значенні «б’ючись головою об стіну». Тільки в лісі були дерева, а не стіни. Я нахилився до землі, аби знайти для дятла черв’ячка та підсунути йому на наступному дереві.
Объяснение:
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (по новому — 9 березня). 1814 року у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області). У родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко.
Батьки Шевченка були кріпаками. Магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгардта — поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. До володінь Енгельгардта належали також села Моринці і Кирилівка, де проходило дитинство малого Тараса.
2- Привіт, Петрику! Дуже радий тебе бачити. Ще з літа не перетинались он. Як справи?
3- Ой, не запитуй! Після того, як я перевівся до ліцею в мене вистачає часу тільки на навчання, але мені дуже подобається там, я швидко опанував себе в новому колективі. А як в тебе справи? Що нового в рідному класі?
4- Я б сказав, що в мене все гарно, аби нас так не нагружували літературою. В цьому році ми вже пройшли велику кількість різних творів, і не тільки рідних, але й зарубіжних. Після того, як цей урок розділили, ми читаємо в два рази більше.
5- О, в нас теж таке є. А що ж тобі не подобається? Навпаки, можна в два рази більше нового дізнатись!
6- Та що мені з того нового, коли я один твір ледве витягував раніше, а зараз взагалі ледве-ледве встигаю, і те, вже чотири одиниці откримав в цьому півріччі!
7- Тобі просто треба тренирувати швидкість читання, і тоді все піде як по маслу!
8- Я б хотів, але ж не можу. Говорю ж, в мене не вистачає часу на це. От думаю, може взагалі кинути це? Бо з того мало користі, коли в мене на яційсь контрольній чи самостійній ті твори переплутуються та таке пишу шо вчителька потім за серце береться.
9- Спробуй виділяти цьому час раз на день. Хоч пів години, але так, щоб все чим ти займався на їх протязі - було читання.
10- Ой, пів години сидіти на одному місці і читати якусь однотипну дурню? Та ну його, я можу цей час корисніше провести.
11- Ну чому ж дурню? Читання - дуже цікаве хоббі. Воно приносить дуже багато користі в наше життя. Моя нова вчителька говорить, що воно до людині знайти себе в цьому світі і виховати в собі гарну людину.
12- Що, справді?! Це ж як?!
13- Ну, якщо ти багато читаєш, то можеш аналізувати характери і дії персонажів в певних ситуаціях, і це до тобі в подальшому житті робити правильний вибір.
14- Ну, допустимо, в цьому ти мене зміг переконати. Але що робити, коли в тебе, коли ти оті всі дії аналізуєш, мізки стають відключатись. То ж стільки думати треба, жах!
15- Ну, не так і багато в літературі, яку нам зараз задають, їжі для розмислів. І мораль відкрита, і повчальність, тож там не треба довго думати.
16- Ну гаразд. І з цим переконав. У мене залишився єдиний аргумент проти тебе, і він самий вагомий. Читати - нудно!
17- Єдиний і самий легкий. Читати - не нудно, а дуже навіть весело, особливо коли читаєш якісь гуморезки. Можливо, просто тобі не підходе той жанр літератури, який подає навчальна програма.
18- Окей, і що ж мені з цим робити?
19- Я б порадив тобі взяти якісь твори в бібліотеці, такі, щоб підходили тобі по смаку. Чи то буде якась повість, чи збірник віршів, різниці немає. Головне - щоб тебе ця книжка зацікавила, і ніхто на тебе не давив з тим, що її треба прочитати. Ти повинен сам захотіти дізнатись що чекає на героїв в кінці, або що ж за історію автор вклав в сюжет наступного вірша. Таким чином, ти згодом навчишся швидко читати, зацікавишся літературою, і навчальний процес буде проходити легко і швидко. Та і в житті до
20- Ого... Знаєш, я тут подумав, і ти, напевно, правий. Дякую за пораду і вибач що забив тобі голову своїми проблемами. Мені вже час йти, та й тобі, напевно, теж.
21- Нема за що, я лиш радий до старому другові з вирішенням його проблем, і в стороні я не можу залишатись, коли від цього рішення може залежати твоє подальше навчання. Надіюсь, ти дослухаєшся до моїх слів. І мені справді теж час, бо мама буде сваритись що вийшов за хлібом в магазин за рогом, і зник на пів години.
22- Дуже дякую тобі! Бувай! Я обов*язково не пропущу повз вуха твоїх слів!
23- Радий був бути корисним. Бувай!