Діалог. Печемо торт.
- Хочу спекти шоколадний торт.
- А ти вмієш?
- Трохи вмію.
- Тоді навчи мене.
- Гаразд, робитимемо разом.
- Я вже дістала посуд, запалила духовку.
- Добре, тепер, не гаючи часу, просій борошно, а я розбиватиму яйця та збиватиму їх міксером разом із цукром.
- Тепер можна додавати какао?
- Так, і обов"язково ванілін.
- Духовка нагрілася, ставимо пектись наш тортик.
- Скільки часу пройшло?
- Сорок хвилин.
- Час виймати корж з духовки. Якраз і крем готовий.
- Я зможу його змастити.
- Добре, а я підготую глазур.
- Який він став гладенький та блискучий! Смачний, напевно!?
Меньше чем 30 реплик но все же (не судите строго)...
- Привіт, Надю!
- О ,привіт, дорогенька! Давно тебе не бачила! Ти де пропадала?
- Я їздила за кордон, наче здавалося мені , що там інше життя...Але зрозуміла, що не може бути нічого кращого, нічого мілішого за нашу рідну Україну!
- А мені не треба нікуди від'їзжати,щоб це зрозуміти! Я не можу собі уявити ані ранку, ані вечора без моеї ненькі України! Хіба можно прокинутися ї не почути запах рідної Землі...Хіба можливо засинати, не бачивши рідні зорі?!
- О, Надію, це дійсно великі слова, бо ту біль, що переживає людина без батьківщини ,не можно навіть приглушити!
- То добре, що ти це зрозуміла та повернулася, наша Україна це- велика ,могутня , сама дивовижна країна!
Ось і прийшла довгоочікувана зима. Перший зимовий місяць був безсніжним, нехолодним. Та після нового року усе змінилося. Пішов білий, пухнастий,мокрий сніг. Він не просто йшов, а сипав цілими днями, ночами, неділями.Температура повітря повільно знижувалася і стало дуже холодно. Бідні пташки, звірі, дерева мерзли від морозу. Вони з нетерпінням чекали на теплі, ласкаві, яскраві промінці зимового сонця. І мріяли по приход молодої, ранньої, веселої весни.