Злітає листя із дібров, і материнка відцвітає.
В селі тому вдова жила, а у вдови дочка росла.
Село моє не знамените, та вдача горда у села.
Я вірю в кращий час, але душа болить.
То шурхне щось збоку, то захитається береза, то щось гукне.
Чи вдарить смерть у серце співом, чи упаду в безодню я?
Ось помандрують аж за синє море над смутком сіл високі журавлі; і хтось останній на полі дооре вузеньку смужку вогкої землі.
Дощу не було, а тільки були хмари.
Десь коні ржуть і глухо грають сурми. За тополями сонце встає і зозуля кує правічна.Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти. Вже стигнуть вки й ренет і місяць присіда до столу. Ще холодом закуто віти клена й заметами занесено кущі.Можливо, білка спалахне між віття та вивільга між віття заблищить.
Ударив грім – і зразу шкереберть пішло життя.
Рвонулось дерево – і брила піднялась.
Дай людині владу – і вона себе покаже.
Шануй людей – і тебе шануватимуть.
Та раптом дзвінок і – вже займається порожнеча.
Тут між частинами складносурядного речення кома не ставиться, бо є спільні слова: десь, за тополями, там, вже, ще. Вагалася щодо речення "Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти". Тому подаю його так, як в автора — Володимира Забаштанського.
На мою думку, наші вчинки так чи інакше впливають на навколишній світ, тому кожна людина несе особисту відповідальність за свої дії. І вона обмежується не тільки законами, визначеними державою, а й нормами, встановленими етикою суспільної поведінки, правилами Всесвіту.
По-перше, людина повинна усвідомити таке: окрім того, що вона є членом своєї сім’ї, громадянином держави, житель планети Земля — ще одна її життєва посада. І кожен людський вчинок впливає не тільки на наше існування, а й на існування членів рідної сім’ї, громадян держави, незалежно від того, добрий це був чи поганий крок.По-друге, усі ми — творці власних доль, і тільки від нас та нашої поведінки залежить те, як буде виглядати наш завтрашній день. На мою думку, кожен крок людини, її вибір записується до невидимої книги, і, залежно від характеру її вчинку, у всьому світі сценарій життя переписується. Так само змінюються між собою шестерінки годинника, коли ми переводимо стрілки на літній час, так міняється розклад руху поїздів, коли один із них спізнюється.
Прикладів правдивості вищезазначеної тези в літературі є незліченна кількість. Я б хотіла підтвердити свої аргументи ситуацією, яка склалась у соціально-побутовій поемі «Катерина», написаній видатним українським поетом Тарасом Шевченком. Там молода дівчина спокусилась на залицяння російського офіцера, і, як наслідок, народила від нього дитину. Та, на жаль, чоловік не признав свого сина, і це стало ганьбою для усієї сім’ї Катерини. Народження її дитини вплинуло не тільки на життя дівчини, але й на існування оточуючих. Таким чином, ганьба лягла на плечі батьків Катерини, які глибоко засудили вчинок нещасної жінки, і вони вигнали її з рідного дому. Пізніше наслідки того, що дівчина не змогла втриматись від спокуси, відобразились і на житті її сина, який був від народження приречений на нещасливе життя.Ще одним прикладом може поділитись сучасний кінематограф, а саме стрічка американських сценаристів і режисерів Елдена Хенсона, Вільяма Лі Скотта та Еріка Штольца «Ефект метелика». У цьому фантастичному психологічному трилері через життєві ситуації висвітлюється те, як світ може змінитись від маленьких дій людей, які навіть не підозрюють, що впливають на навколишнє середовище. Показано варіанти розвитку подій, якби в певний момент часу людина вчинила по-іншому.
Як відомо, найкращим вчителем для людини є життя. Історичне минуле її предків — це книга, яка містить у собі незліченну кількість повчальних матеріалів. Третій приклад, який я хочу привести для підтвердження своїх слів — це події дворічної давності в Україні, пов’язані з ім’ям колишнього президента, Віктора Януковича, та його оточенням. Сьогодні він переховується в Росії за страшні злочини, вчинені перед українським народом. Йому соромно й страшно приїхати на територію держави, яку він обкрадав роками. Проте рано чи пізно справедлівсть відновиться, і він отримає належне за свої дії — адже кожна людина несе відповідальність за свої вчинки, як гласить тема твору.У висновку хотілося б зазначити, що я завжди вірила у те, що усі мої кроки мають свої наслідки, і що рано чи пізно мені доведеться за них відповідати. Саме тому я намагаюсь чинити чесно й справедливо. Я вірю, що зміни починаються з мене, а позитивний розвиток подій — з мого позитивного мислення.
