Моє село
Маленька крапелька величної держави —
моє село, багато є таких!
Зазнало лиха, бідувань і слави
Воно живе і вічно буде жить!
Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.
Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.
Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.
Без вірного друга велика туга.
Друзі пізнаються в біді.
Людина без друзів — що дерево без коріння.
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
Нових друзів май, старих не забувай.
Дружба родиться в біді, а гартується в труді.
Не варто з другом сваритися, бо доведеться миритися
Друга у скруті пізнають
В лиху годину пізнаєм вірну людину
Скарб – не друг , а друг – скарб
Друг – боягуз гірший лютого ворога
Дружба та братство – найбільше багатство
Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти
Объяснение:
