Якось дуже давно ще до появи людей на землі оселилося на одній з хмарин подружжя.
А були і чоловік і жінка такими легкими, що й не падали. Його звали Грім, а дружину - Блискавка.
Ох, і любили вони посваритися, особливо, коли з їхньої хатини-хмарини починався дощ.
Самі ж вони збирали маленькі краплини, а міри не знали. Тільки хмара, щоб не впасти донизу, воду потім з себе зливала, а Грім з Блискавкою бідкалися через це - вони ж хотіли дім трохи розширити - от і збирали краплини.
Та іноді їхні побивання переростали у те, що Грім дуже голосно кричав, а Блискавка могла скинути щось із хмари на землю.
Поява людей все трохи змінила. Подружжя помітило, що люди їх дуже сильно бояться - навіть нікуди не виходять.
Тому чоловік з дружиною час від часу спокійно гали за краплинами, що падали донизу з їхнього дому.
Але, коли дощ перетворювався на зливу, і їхні бідкання ставали голоснішими, то Грім і Блискавка попереджали про себе здалеку - щоб люди встигли утекти.
Тарас Шевченко і наша дійсність
Тарас Шевченко підійняв наш народ з колін і повів боротись за нашу волю. Якби не Шевченко, ми, можливо, й досі були б кріпаками. Він був патріотом своє невільної країни і своїми творами піднімав дух українського народу. Ця людина відсиділа в’язницю за те, що писала одну правду про панів, їх своєвілля, про життя закріпаченого народу. Він писав про те, які вони були жорстокі і не прадиві, й лише використовували людей, щоб отримати гроші за чужу працю. То була поневолена країна, і поет відсидів за правду, але це було недарма.
Треба сказати, що твори Шевченка актуальні і досі, адже наша країна не є на 100% вільною і самостійною, в нас теж є свої пани і кріпаки, і хоча назва і змінилася, але суть залишилась тією ж самою. Окрім того, психологія людей мало змінилася, тому його твори повністю перекликаються і з нашою сьогоднішньою дійсністю.