Есть водители с 30-летним стажем, ни разу не побывавшие в ДТП. Я считаю, им просто повезло. Потому что очень часто ситуация на дороге зависит не от нас. А от тех, кто едет навстречу. Или по соседней полосфе.
И каким бы ты не был профессионалом, всегда есть шанс получить удар от того, кто, вероятно, давно «забил» на ПДД. Мало того, этот человек, скорее всего, попытается переложить всю вину за ДТП на тебя.
Итак, моя ситуация. Пере кресток. Три полосы. Правая – только направо, центральная – только прямо, левая – только налево. Стою на правой, собираюсь поворачивать. Красный свет. Слева останавливается тониро- ванный «Митсубиши Паджеро Спорт». Ждем зеленый.
Поехали. Я начинаю поворачивать направо. Вдруг джип берется правее, выезжает на мою полосу и обдирает мне левое крыло. Давлю клаксон, останавливаюсь. «Митсубиши» проезжает еще пару метров и тоже встает.
Выходят двое. И с ходу начинают давить на психику. Дескать, это я выехал за пределы своей полосы и зацепил их дорогую машину. И тем самым нажил себе много проблем. Отхожу в сторону и вызываю аварийного комиссара. Зачем портить нервы и на- строение? Достал трубку, набрал 8-920-253-53-47. Пусть специалист разбирается, кто прав, кто виноват.
В течение получаса на место ДТП прибыл аварийный комиссар из ООО «Страховой консультант». Нарисовал схему расположения машин, сделал фотографии с разных точек. Подъехала ма- шина ДПС. Я просто стоял и наблюдал, как комиссар защищает мои интересы.
На следующий день заехал в офис «Страхового консультанта», получил полный пакет документов для страховой компании.
Честно сказать, был несколько в шоке от уровня сервиса. Фактически, ребята из «Автодруга» все сделали за меня. Собрали документы, объяснили, что и как дальше. И это – всего за 300 рублей по Дзержинску и 1200 рублей по Нижнему Новгороду. Смешные деньги за уверенность и спокойствие в случае ДТП, не правда ли?
А что уж говорить про девушек-водителей? Уж им-то точно не к чему влезать в разборки, кто кого зацепил, и кто кому не уступил дорогу. Гораздо лучше посидеть в машине, послушать радио и подождать, пока все сделает специалист. А потом просто забрать нужные бумаги и отдать их страховой компании.
Тема "Чи варто довіряти людям?" дуже цікава і має багато різних аспектів, які можна розглянути.
Перш за все, треба зрозуміти, що довіра - це важлива риса нашого життя. Ми завжди довіряємо людям, коли виходимо з дому, закупляємо їжу у магазинах, отримуємо послуги та робимо бізнес угоди. Тому, довіра є необхідною для функціонування нашого суспільства.
Проте, варто пам'ятати, що довіряти необхідно розумно. Іноді люди можуть використати наше довір'я для своїх користей або навіть шкоди нам. Отже, перед тим, як довіряти комусь, треба зважити всі "за" і "проти" та розглянути кілька факторів.
По-перше, варто оцінити природу відносин з цією особою. Чи ми знаємо її достатньо добре, чи це людина, яку ми зустрічали раніше, чи маємо ми спільні інтереси або цінності? Якщо відповіді на ці питання позитивні, то можна розглянути можливість довіряти.
По-друге, слід звернути увагу на зовнішні прояви цієї людини. Чи дотримується вона своїх обіцянок, чи демонструє чесність та відповідальність, чи допомагає вона іншим тощо. Якщо вона за замовчуванням виконує свої обіцянки та вчинки відповідають її словам, то її можна розглянути як довіряючу.
По-третє, потрібно зазирнути у власні почуття та інтуїтивність. Іноді ми можемо відчути, що людина не надійна або міркувати, що є щось підозріле в поведінці цієї особи. Якщо маємо відчуття, що не всі докази говорять на користь довіри, то краще бути обережним та не ризикувати.
Варто пам'ятати, що навіть коли довіряємо людині і думаємо, що вона нас не зрадить, треба символічно залишати двері відчиненими до можливих неприємностей. Це означає, що треба бути готовим до можливого невиконання обіцянки або вчинення негативних дій, і мати плани забезпечення своєї безпеки та морального комфорту.
У підсумку, варто довіряти людям, так як це необхідна складова нашого життя. Проте, довіряти потрібно розумно, беручи до уваги природу відносин з цією людиною, її зовнішні прояви та власні почуття. Але треба пам'ятати, що ніхто не застрахований від можливого обману ернеправди, тому важливо завжди бути обережним та готовим до можливих неприємностей.
Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги, глянув на шлях і підбадьорив себе — збіжить він з гори й зігріється. Вдалині рожевіли крейдяні гори, а десь між них — місто Слов'янськ, біля якого солі — бери скільки схочеш. А за склянку солі можна було наміняти харчів.
Климко, після того як посиротів, жив удвох із дядьком Кирилом, машиністом великого паровоза. Дядько приходив зі зміни, питав, як тут його помічничок, чи не боявся вночі. Климко охоче прибирав воду за дядьком, насипав йому гарячої запашної юшки, хвалився своїми чепурними зошитами й очікував традиційного гостинця, якого той ніколи не забував привезти з поїздки. Одного разу дядьків паровоз не повернувся із рейсу — в нього влучила бомба. Загинули машиніст і його помічник. Климко залишився сам.
И каким бы ты не был профессионалом, всегда есть шанс получить удар от того, кто, вероятно, давно «забил» на ПДД. Мало того, этот человек, скорее всего, попытается переложить всю вину за ДТП на тебя.
Итак, моя ситуация. Пере кресток. Три полосы. Правая – только направо, центральная – только прямо, левая – только налево. Стою на правой, собираюсь поворачивать. Красный свет. Слева останавливается тониро- ванный «Митсубиши Паджеро Спорт». Ждем зеленый.
Поехали. Я начинаю поворачивать направо. Вдруг джип берется правее, выезжает на мою полосу и обдирает мне левое крыло. Давлю клаксон, останавливаюсь. «Митсубиши» проезжает еще пару метров и тоже встает.
Выходят двое. И с ходу начинают давить на психику. Дескать, это я выехал за пределы своей полосы и зацепил их дорогую машину. И тем самым нажил себе много проблем. Отхожу в сторону и вызываю аварийного комиссара. Зачем портить нервы и на- строение? Достал трубку, набрал 8-920-253-53-47. Пусть специалист разбирается, кто прав, кто виноват.
В течение получаса на место ДТП прибыл аварийный комиссар из ООО «Страховой консультант». Нарисовал схему расположения машин, сделал фотографии с разных точек. Подъехала ма- шина ДПС. Я просто стоял и наблюдал, как комиссар защищает мои интересы.
На следующий день заехал в офис «Страхового консультанта», получил полный пакет документов для страховой компании.
Честно сказать, был несколько в шоке от уровня сервиса. Фактически, ребята из «Автодруга» все сделали за меня. Собрали документы, объяснили, что и как дальше. И это – всего за 300 рублей по Дзержинску и 1200 рублей по Нижнему Новгороду. Смешные деньги за уверенность и спокойствие в случае ДТП, не правда ли?
А что уж говорить про девушек-водителей? Уж им-то точно не к чему влезать в разборки, кто кого зацепил, и кто кому не уступил дорогу. Гораздо лучше посидеть в машине, послушать радио и подождать, пока все сделает специалист. А потом просто забрать нужные бумаги и отдать их страховой компании.