М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Провідміняйте числівники: 8,4; 878; 1645; 1645-й; 1,8.

👇
Ответ:
LEST98
LEST98
09.05.2020
Н.в.8,4;878;1645;1,8
Р.в.восьми цiлих чотьрьох десятих;вiсьмастами сiмдесятьма восьми;тисячi шiстсот сорока п'яти;однiэй цiлой восьми десятими
Д.в.восьми цiлих чотирьом десятим;вiсьмастам сiмдесяти вoсьми
тисячi шестистам сорока п'яти;однiэй цiлой вiсьма десятими
Зн.в.8,4;878;1645;1,8
Ор.в.вiсьмома цiлими чотирьма десятими;вiсьмомастами сiмдесятьма восьми;тисячою шестистами сорока п'яти;однiэю цiлою восми десятими
М.в.на восьми цiлих чотирьох десятих;на восмистах семидесяти восьми;на тисячi шeстистами сорока п'яти;на однiй цiлiй восми десятих
4,7(65 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Белка456
Белка456
09.05.2020

Батьки – це найголовніше у житті кожної людини. Це люди, які будуть поруч з нами протягом усього життя. Вони виховують нас і прищеплюють ті чи інші якості. З самого дитинства вони формують наш світогляд.

Часто можна почути: яблуко від яблуні недалеко падає. І це вірно. Кожен з нас схожий на своїх батьків. Діти, як губки, вбирають все, що відбувається навколо них. Вся та атмосфера, в якій вони росли, відбивається на їхньому характері. Батьки повинні пам’ятати, що діти – це маленька копія їх самих, дзеркальне відображення.

На жаль, не кожна людина може похвалитися хорошим вихованням. Деяким дітям приділяють малу кількість уваги, а то і зовсім не займаються ними. Але, в будь-якому випадку, саме батьківське виховання робить нас тими, хто ми є.

Ця проблема часто зустрічається в російській літературі. Письменники з усіх боків показують нам вагомість цього питання.

Одні з найяскравіших прикладів описує Л. М. Толстой у своєму творі “Війна і мир”, де розповідається про життя родини Ростових. Їхній будинок був сповнений любові, а в пошані були такі цінності як чесність і добросердечність. Діти ж – Наташа, Петя і Микола були сповнені доброти, розуміння і співчуття. Повною протилежністю була сім’я Курагіних, де цінувалися лідерські якості. Просування по службі і фінансове благополуччя вирішували все, тому діти – Елен і Анатоль, виросли аморальними егоїстами.

Також, це питання добре показаний в романі І. А. Гончарова “Обломов”. Ми можемо гати дитинство Іллі Ілліча, яке пройшло в родовому маєтку в Обломовці. Він був активним хлопчиком повним запалу. Як і іншим дітям, йому хотілося більше нових вражень і руху. Але, батьки так турбувалися про свою дитину, що заперечували будь-які прояви свободи. Оберігаючи його, вони створили атмосферу нудьги і ліні, відбили всіляке бажання роздумувати. Хлопчик увійшов у доросле життя абсолютно непристосованим, не маючи досвіду адаптації в новій життєвій ситуації.

Дані приклади яскраво розкривають сенс прислів’я “яблуко від яблуні недалеко падає і то, як сильно впливає виховання батьків на характер і світогляд дитини, адже саме вони своїми діями формують людини.

4,4(21 оценок)
Ответ:
карина1543
карина1543
09.05.2020
—  Мамо, нам сьогодні таке домашнє завдання задали, — гукнула я до мами, щойно переступила поріг дому, повернувшись зі школи. 
— Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона. 
—  Я маю написати твір про те, ким я хочу стати. 
—  Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама. 
—  Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я. 
— Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем? 
— Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я. 
— Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко. 
—  Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе? 
—  Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра. 
—  І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я. 
— Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою. 
За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама. 
— Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона. 
—  У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми. 
— А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона. 
— Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми. 
— Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати! 
-  Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала 
матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама. 
Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася! 
4,6(50 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ