На моїй батьківщині дуже багато різноманітних традицій. Одна з них-хліб і сіль. Жінки в родині пекли величезну хлібину, часто прикрашали різними візерунками, а зверху клали сіль. Потім це підносили довгоочікуваному гостю або просто шанованій людині. В українській родині головний завжди чоловік, який повинен захищати і годувати свою сім'ю. Часто в будинках можна зустріти рушник, прикрашений найяскравішими нитками і квітами. Раніше господині іноді змагалися в тому, чий же рушник краще. Пізніше їх розвішували по всьому будинку, а ще рушник, на якому зображені червоні маки, мати дова синові, коли він йшов на війну або створював власну сім'ю. (прости, больше не помню) )
Їх побачили маленькі діти і почали радіди. Але діти були не самі а з своїми рідними, мудрими, чемними і гарними батьками. А точніше з батьком і матерю. Батьки розповітали про свое дитинство своїм же дітям. Про те як в дитинстві також з батьками приїжали на ці гарні, рідні їм землі. Діти уважно слухали їх пидали ще про їхнє дитинство і їм було дуже цікаво слухати ці історії. Подім вся сімя вирішила піти додому і розповісти їм все про своє дитинство під чашечкою гарячого напою. Після всього діти і бать пішли спати так як ця розповіть закінчилася у вечері.
