Нині переважна більшість людей у погонах сумлінно виконує покладені на них обов’язки. Водночас, як свідчить практика, окремі з них, на жаль, не позбавлені правового нігілізму. Так, за даними правоохоронних органів, протягом першого півріччя поточного року в усіх військових формуваннях країни зареєстровано 379 злочинів, з яких 124 — тяжкі та особливо тяжкі.
При цьому обліковано 210 військових і 169 загальнокримінальних злочинів. Серед перших найбільш поширений — порушення статутних правил взаємовідносин та заволодіння військовим майном. А в частці загальнокримінальних вирізняються злочини проти власності та пов’язані з хабарництвом.
Словом, статистика, м’яко кажучи, не надто втішна. Аби дізнатися про заходи, які вживають правоохоронці щодо забезпечення законності і правопорядку у військах, і як протистояти злочинцям у військових формуваннях держави, ми зустрілися з начальником Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України державним радником юстиції 2 класу Юрієм Війтєвим.
— Насамперед слід зазначити, що серед тих, кого, згідно з судовими рішеннями можна назвати злочинцями, фігурують 81 офіцер та 82 прапорщики і військовослужбовці служби за контрактом, — говорить Юрій Миколайович. — Як на мене, цей показник має не лише юридичне забарвлення, а й моральне. Адже саме ця категорія військовослужбовців повинна бути взірцем для підлеглих у виконанні своїх службових обов’язків. З власного досвіду знаю, що в тих підрозділах, командири яких нехтують законами і статутами, моральними засадами, дисципліна, як правило, не на належному рівні, нерідко скоюються тяжкі злочини.
Мені доводилося бувати в Києві у якості туриста багато разів, і кожний раз, відвідуючи столицю нашої країни, я не втомлююсь насолоджуватись прекрасною архітектурою цього величного міста з досить захоплюючою біографією. В Києві багато унікальних храмів, які приваблюють своєю пишністю та неповторними рисами, але з першого погляду запала в мою душу головна церква землі Руської часів Ярослава Мудрого, що була присвячена ним Софії, якій поклонялися стародавні Візантійці. Я достатньо цікавився історією нашої столиці, тому мені відомо багато історичних фактів, пов’язаних з розвитком Києва. Вивчаючи історію, я дізнався, що князь Ярослав довго та вдало правив Руською землею, тому його і прозвали Мудрим. Під цим ім’ям ще за життя він став відомий серед своїх підданих та в інших землях. Стараннями Ярослава Мудрого столиця Київської Русі стала не гірше Константинополя. При вході до міста князь збудував три кам’яні брили, найкрасивіша з яких отримала назву «Золоті ворота». Така назва з’явилася тому, що брила була вкрита позолоченою міддю. Дехто з сучасників князя натякав йому на марнотратство, мов, навіщо ця позолота, навіщо така розбудова? І навіщо таку велику церкву поставлено на пагорбі, звідки її було видно забагато миль до міста? Але мудрий князь Ярослав був вдалим правителем и прекрасно розумів, яке враження справляють на гостей столиці Золоті ворота. Він знав що робив, тому що ці ворота були лицем міста. Тому ж усі – і співвітчизники, і іноземці, і друзі, і вороги – нехай одразу бачать, який багатий, могутній та красивий наш Київ! Під час свого правління Ярослав Мудрий звів багато нових храмів, серед яких Георгіївський, що отримав свою назву в честь самого князя, бо його християнське ім’я було Георгій, та Іринівский – на честь дружини Ярослава, шведської принцеси Інгігерди, яку охрестили Іриною. А головну церкву столиці Русі Київської та всій землі руської, яка, незважаючи на історичні та природні катаклізми, дійшла до наших часів і дуже вразила мене своєю величністю та архітектурою, він назвав Софією. Собор було закладено на місці, яке і понині має велике історичне значення для нашого народу, бо на цій землі відбулася переможна битва киян з печенігами. Собору було відведене найвище в місті місце, тому перед мандрівником, незалежно від того, через яку б браму він не заходив до Києва, відкривався захоплюючий вид на багаття куполів Софійського собору. Софія Київська мала не тільки величний, а й живописний вид і гармонічно розросталася у висоту, с першого погляду вражаючи тих, хто бачив цей храм у перший раз. Стіни собору вже в той час, як і нині, біли вибілені, а цегла, з якої будувався храм, змішувались с рожевим каменем, що утворювало чудовий орнамент та прикрашало стіни Софії. Мозаїки Софії Київської на початку існування собору займали досить велику площу – майже шістсот сорок квадратних метрів. На превеликий жаль до нашого часу збереглося лише двісті шістдесят метрів цього унікального виду живопису, але й те що залишилось, вражає кожного з нас своєю красотою. На сьогоднішній день мозаїки Софійського собору є найбільшою пам’яткою монументального мозаїчного живопису, що збереглася до нашого часу у своїй первісній красі. А ось фрески храму збереглися набагато гірше ніж мозаїки, і по причині багаторазових реставрацій багатьом з них було задано непоправної шкоди. Майстерність сюжетів мозаїк та фресок вражає мене кожен раз, коли я маю можливість помилуватися цим шедевром зодчества та архітектури, який підкреслює витонченість біблейських сюжетів і складається в єдиний гармонічний ансамбль. Якщо зупинитись хоча б на хвилинку та замислитися над красотою Софії Київської, внутрішнє живописне вбрання цього собору та його зовнішні лінії навіюють мені думки влади земної і небесної, її непорушність та велич.
Кожна людина хоче мати хорошого друга. Яким повинен бути друг? Справжній друг – це добрий, вірний, чесний людина, що йде на до в скрутну хвилину, вміє виручити з біди … Нелегко знайти володаря таких достоїнств, адже кожен з нас має право на помилку. Напевно, кращий друг володіє тими якостями, які мають першорядне значення для даної конкретної людини. У одному ми цінуємо не окремі риси характеру, а приймаємо його в цілому як особистість, зі своїми звичками, манерою поведінки, промовою. Складно відповісти на запитання: «Яким повинен бути друг?» Іноді справжнім другом стає той , хто пережив разом з тобою виникли неприємності, допоміг подолати невдачі. Такій людині ти віриш, як собі. Друг ніколи не кине в біді. Він – близький, дорогий чоловік, з ним сміливо йдеш по життю. Саме поєднання слів «кращий друг» викликає почуття спокою, затишку. Зі справжнім товаришем легко вести розмову, не думаючи про те, що він буде переданий комусь в спотвореному вигляді, такій людині можна сміливо довірити свої таємниці. Кожен сам для себе вибирає, яким повинен бути один. Люди весь час мріють мати відкритого, безкорисливу людину поруч з собою. Згадайте, як багато прислів’їв складено в народі про справжню дружбу: «Друг пізнається в біді», «Кращий друг не замінить нових двох», «Сто друзів краще ста рублів». У нашому житті гроші не замінять одного. Хоча і сто справжніх друзів мати – це утопія. Найчастіше справжній друг буває один, іноді – два, рідше – три. Адже далеко не з кожним поділишся якої конфіденційної інформацією, обговориш якусь особисту, іноді інтимну ситуацію. Практично з дитинства кожен замислюється про те, хто такий кращий друг. Твір на цю тему часто пропонують написати в школі. Іноді і в більш зрілому віці не буде зайвим задуматися про те, а чи є у вас найкращий друг? Буває, що нас оточує маса знайомих, приятелів, товаришів, а от справжнього друга немає. Можливо, це пов’язано з особливостями характеру, або поруч просто відсутня людина, для якої ми не можемо стати «вірним плечем», або ж ми просто не вміємо зберігати секрети? Найчастіше саме такі «гідності» заважають дружити. Потрібно пам’ятати, що справжній друг – це не тільки людина для тебе, але і ти для нього. Справжня дружба – процес двосторонній. Обидва товариша, йдучи по життю, не образять, не обдурять, не залишаться байдужими при виникненні невдач. Вони поділять між собою і радість, і жаль, підставлять своє плече у щасливі та неприємні хвилини. Те, яким повинен бути один, залежить від нас самих. Адже для справжнього товариша можливо і пожертвувати чимось, і віддати пріоритет вирішення його проблем на шкоду собі коханому. Успіхи одного викликають не заздрість, а захват; а його невдач засмучуєшся так само, як і своїм. Дружбу потрібно цінувати, дорожити нею, адже найчастіше найменші розбіжності можуть призвести до розриву відносин, про який згодом будуть шкодувати обидві сторони. Справжній друг – це цінність, якою не варто розкидатися, справжні друзі – ті, хто знають: треба завжди пам’ятати одне про одного.
При цьому обліковано 210 військових і 169 загальнокримінальних злочинів. Серед перших найбільш поширений — порушення статутних правил взаємовідносин та заволодіння військовим майном. А в частці загальнокримінальних вирізняються злочини проти власності та пов’язані з хабарництвом.
Словом, статистика, м’яко кажучи, не надто втішна. Аби дізнатися про заходи, які вживають правоохоронці щодо забезпечення законності і правопорядку у військах, і як протистояти злочинцям у військових формуваннях держави, ми зустрілися з начальником Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України державним радником юстиції 2 класу Юрієм Війтєвим.
— Насамперед слід зазначити, що серед тих, кого, згідно з судовими рішеннями можна назвати злочинцями, фігурують 81 офіцер та 82 прапорщики і військовослужбовці служби за контрактом, — говорить Юрій Миколайович. — Як на мене, цей показник має не лише юридичне забарвлення, а й моральне. Адже саме ця категорія військовослужбовців повинна бути взірцем для підлеглих у виконанні своїх службових обов’язків. З власного досвіду знаю, що в тих підрозділах, командири яких нехтують законами і статутами, моральними засадами, дисципліна, як правило, не на належному рівні, нерідко скоюються тяжкі злочини.