Без апетиту ковтнувши рештки вчорашньої трапези, почвалала до своєї кімнати. Софійка відчинила шафу і, підібгавши ноги, всілася на лахи поверх шухляди. Так само підібгавши ноги, вона сидить – не в шафі, ні! – на присипаній сосновою хвоєю траві лікарняного дворища. Прокравшися звивистими завулками, з’ясувала, що хлопчина з матір’ю мешкають у дрібному півбудиночку над самісіньким крутосхилом, звідки вже починався парк. І, прийшовши зараз додому, Софійка не застане Ростика (адже восени він ще не народився)! Думала про чудасію із шафою, коли, повертаючися з уроків, піднімалася сходами. Роззираючися, з теплотою згадала, як несподівано стріла тут Вадима. Повагавшись, натиснула кнопку дзвінка над хвірткою. Здолавши перелазик, Софійка з подивом помітила, що опинилася саме на тій вуличці, де жив загадковий хлопчик зі світлини. Бабуся замислилась і, патраючи курку, тихенько завела весільної: Зважившись, навіть ущипнула якогось чоловіка за лікоть.
Ще І. Кант у свій час зазначив:"Людина має схільнисть спілкуватися із собі подібними, тому що в такому стані почуває себе людиною". 2.Найоригінальнішим і заразом найбільше народним явився Руданський у своїх "співомовках" , - відзначав Іван Франко. 3."Чи бачили таке? - сказав батько додав:-Готовий хлібороб , одним словом"Розкажіть, будь ласка, мені пре вашу Героїню»,— попросив скульптор, закладаючи ногу на ногу .„Мамо, чи кожна пташина у вирій на зиму літає?” – у неньки спитала дитина. К.Д.Ушинський писав: „Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само знайде вас”." Яка ж красива наша солов'їна мова!" - мовила жінка. " Я - патріот! - сказав хлопчина. - Я захищатиму свою державу!"" Дружба пізнається у біді." - говорить народна мудрість.Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою»,— підкреслював Володимир Сосюра.
