Я дуже люблю різні фантастичні історії, пригоди. Мені також подобається малювати. Якби я мала чарівний пензлик, тоді теж могла б зробити те, що забажала.Я б частину намалювала собі, а решту – рідним та друзям. На першій картині була б вічність, бо так хочеться і через багато років пригорнутись до мами і тата. На другій – я б намалювала крила, щоб люди могли літати. Недарма кажуть: “Людина не літає , а крила має”. Третій малюнок був би про здоров’я. Бо, мабуть, ніхто не хоче, щоб його щось боліло. І малювала ще б багато інших картин, щоб ожили і були радістю для всіх. Думаю , що моє натхнення до малювання ніколи не зникне. І я ще довго і довго малюватиму.
Що таке кохання? Багато людей шукає відповідь на це запитання. І не дарма. Адже саме слово "кохання" має мелодійність ,немов лунає чарівна мелодія. Кохання змушує людей робить вчинки,які досі здавались неможливими,воно окриляє людину в будь якому віці. Доведено вченими,що в організмі закоханої людини відбувається оновлення та омолодження усіх клітин. Закохану та щасливу людину видно одразу- посмішка блиск очей та гарний настрій. Бути закоханим - це щастя. Отже кохайте та будьте щасливими! Це зробить світ ще прекраснішим.
Колись давно була в одній країні, що звалася Ліліанія, одна дивина. Там завжди панували красива Осінь, жарке Літо та чарівна Весна. Одного разу завітала в ту чудову, затішну країну холодна Зима. Вона показала жителям Ліліанії усі зимові веселощі і так ліліанцям сподобалось небачене диво, що захотіли вони, щоб Зима панувала завжди. І захопила Зима усю країну. Не залишаючи нічого на своєму шляху, зла Зима нищила все живе та прекрасне, що було в тій країні. Та жителі, хоч і пізно, та все ж схаменулись. Вони вирішили розвести велике вогнище у центрі свого рідного міста. І почав сходити лід, і почав таяти сніг. І природа оживала під теплими сонячними промінцями. Бачить Зима, що нічим їй не взяти, заплакала від злості. Із стріх Зимові сльози закапали...видно, Весна недалеко!
Якби я мала чарівний пензлик, тоді теж могла б зробити те, що забажала.Я б частину намалювала собі, а решту – рідним та друзям. На першій картині була б вічність, бо так хочеться і через багато років пригорнутись до мами і тата. На другій – я б намалювала крила, щоб люди могли літати. Недарма кажуть: “Людина не літає , а крила має”. Третій малюнок був би про здоров’я. Бо, мабуть, ніхто не хоче, щоб його щось боліло. І малювала ще б багато інших картин, щоб ожили і були радістю для всіх.
Думаю , що моє натхнення до малювання ніколи не зникне. І я ще довго і довго малюватиму.