Доповніть тексти документів числовими назвами,дотримуючи правил зщапису.запишіть які це документи надати мені відпустку за власний рахунок з на робочих дні 2)я, сидоренко іван степанович, одержав від завідувача складу для тимчасового користування лопат, відер, грабель, вил, халатів. 3)я, кондратюк олена іванівна, народилася липня року. 4) ковальчук михайло кіндратович працює головним агрономом років. 5)завдяки його вмілій роботі врожайність зернових за останні років підвищилася на %.

👇

Ответ:

mlgcuca

03.02.2020

1)З двадцять першого червня на десять робочих днів.
2)П'ять лопат, четверо відер, троє грабель, шість вил, сім халатів.
3)Двадцять четвертого липня тисяча дев'тсот сімдесят восьмого року.
4)П'ятнадцять років.
5)П'ять років підвищилася на шістдесят відсотків.

4,6(57 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

tinaZ07

03.02.2020

Професія лікаря – це одна із самих древніх і шановних професій. У далекій давнині люди поважали й цінували тих, хто міг зняти біль, знаючи засобу лікування хвороб. У російській літературі образ доктора займає видне місце. Особливо глибоке враження роблять оповідання А. П. Чехова. Про моральне падіння парубка А. П. Чехов повідав читачам в оповіданні “Ионыч”. З якими шляхетними намірами, високими прагненнями приїхав у губернське місто С. молодий доктор Старцю.в1 Спочатку він боявся навіть на короткий час залишити лікарню. Але поступово, під впливом вульгарного обивательського середовища, він змінився. Тяга до грошей, спрага наживи погубили в ньому все людське. Він забув про борг лікаря допомагати людям безкорисливо. Метою його життя стали гроші. В іншому чеховському оповіданні, “Стрибуха”, ми бачимо іншого лікаря. Доктор Димов, на думку товаришів, великий учений, майбутнє світило науки. Однак для нього важлива була не тільки наука сама по собі, але й життя конкретної людини. Рятуючи важко хворого хлопчика, Димов від нього заразився, занедужав і вмер. Він прекрасний у своєму шляхетному пориві врятувати людини. Таким же був і сам Чехов, свято пронесший звання лікаря до кінця свого життяІмена багатьох лікарів стали воістину легендарними. Людиною самовідданій і відданим своїй справі був дольский лікар і педагог Януш Корчак. В 1940 році разом зі своїми вихованцями він потрапив у гетто. Друзі намагалися влаштувати йому втеча, але Корчак відмовився. Як щирий вихователь і педагог, він зволів розділити долю своїх вихованців і залишився з ними до кінця. Ідучи востаннє по вулицях Варшави, він ніс на руках самої слабкої дитини. Януш Корчак загинув у газовій камері. Свій борг лікаря й педагога він виконав до кінця й загинув разом з тими, кого лікував і виховувавУ роки Великої Вітчизняної війни наш народ проявляв масовий героїзм. А скільки лікарів віддали свої життя, допомагаючи пораненим! Під ворожим вогнем, ризикуючи власним життям, санінструктори, юні медсестри виносили з поля бою поранених. А лікарі під ворожим вогнем проводили сложнейшие операції. Багато медиків були визнані гідними урядових нагородВ оповіданні М. А. Шолохова “Доля людини” є такий епізод. Андрій Соколов, шофер, везший снаряди на передову, потрапив під обстріл, був контужений і знепритомнів, а коли опам’ятався, навколо були німці. Його разом з іншими військовополоненими погнали на захід. Уночі їх закрили в напівзруйнованій церкві. В Андрія страшно боліла вивихнута рука. І раптом він почув у темряві питання: “Поранені є?” Це був лікар. Він вправив плече Андрію, і біль відступив. А доктор пішов далі з тим же питанням. І в полоні, у страшних умовах він продовжував “свою велику справу робити”.Про героїзм лікарів, що виконували інтернаціональний борг в Афганістані, розповідає книга Б. Олійника “Пам’ятник у Кабулі”. У тяжких умовах доводилося працювати радянським медикам. Польові госпіталі обстреливались душманами. Рятуючи солдатів, лікарі віддавали їм свою кров, а часом і життя. Це вони в мирні дні ставали героями. Це їм приходять листа від колишніх солдатів-афганців зі словами Вам за те, що я живий!”Про складну роботу лікаря розповідає Н. М. Амосов у книзі “Думки й серце”. Його митецькі руки повернули до нормального життя сотні людей із захворюваннями серця, у тому числі дітей. Скільки щасливих очей дивилося вслід цьому чудовому хірургові!Всім відоме ім’я чудового офтальмолога С. Федорова. Скільком людям він повернув можливість бачити! Це чудово, коли після тьми, що застеляла ока, знову зможеш бачити яскраве сонце, синє небо й увесь світ. Розум ученого й чуйні руки хірурга здатні творити чудесаАле не тільки радість перемоги випробовують лікарі. На жаль, медицина не всесильна. Як важко, дивлячись в очі близьким хворого, який не вдалося врятувати, вимовити: “Ми зробили все, що могли, але…” Важко усвідомлювати своє безсилля перед хворобоюДревній учений Авиценна сказав так: “Лікар повинен мати очі сокола, руками дівчини, мудрістю змії й серцем лева”. Ці слова можна віднести до багатьом лікарям і в наш часСамовідданість і безкорисливість, любов до людей і прагнення їм до невід’ємні якості сучасного лікаря. Через все своє життя він повинен пронести слова клятви Гіппократа; “У який би будинок я не ввійшов, я ввійду туди для користі хворого”.

4,8(42 оценок)

Ответ:

лізахоменко2002

03.02.2020

Одного разу ми завітали в гості до знайомої художниці. Скільки цікавого побачили ми в її оселі, оздобленої в українському народному стилі! Найбільше мене здивувала і зацікавила велика колекція писанок, які були неймовірно гарні і всі різні. Я поцікавилась у господині, як вона їх робить, і вона розпочала захоплюючу’розповідь про таємниці писанкарства. Писанки розписують воском. Віск на писанку наноситься за до писачка, який можна змайструвати із залізного наконечника звичайної шнурівки. Чим меншою буде дірочка, з якої витікає розігрітий віск, тим тоншою буде лінія на писанці. Після цього треба взяти дерев’яний патичок, випалити в ньому дірочку розпеченим шилом. Зачерпуємо писачком гарячий віск і закрапуємо ним спочатку ті цяточки на яєчку, які мають залишатися білими. Після цього яйце занурюємо в найсвітлішу (жовту) фарбу. Коли писанка обсохне, по жовтому тлі вкриваємо воском ті цятки, які мають залишитися жовтими. Далі, якщо ми хочемо зелених цяток, умочуємо сірничок в зеленку і малюємо на яєчку зелені цятки, які відразу закрапуємо воском. Потім занурюємо яєчко в червону фарбу. По червоному тлі закапуємо воском ті цятки, які залишаються червоними. Нарешті, тло забарвлюємо якоюсь найтемнішою фарбою – вишневою чи, скажімо, чорною. Ось і все. Тепер писанку покладемо на цвяшки, вбиті в дерев’яну дошку, і ставимо в не дуже гарячу духовку. Коли віск почне розм’якати, обережно стираємо його м’якою тканиною. Ось так робиться красуня писанка-крапанка.
Але для того щоб писанки краще зберігалися, з них видувають білок і жовток. Ось таку цікаву розповідь про те, як робиться писанка, ми почули від майстрині. Я вирішила теж до Великодня зробити подарунки своїм рідним і розмалювати писанки-крапанки.

4,8(80 оценок)

Это интересно:

Кулинария-и-гостеприимство

04.04.2021

Как правильно есть джикама: готовимся к встрече с экзотикой...

Мир-работы

11.09.2020

Методы эффективной работы в многозадачном режиме...

Праздники-и-традиции

31.12.2021

Как стать настоящей тусовщицей: секреты общения и завоевания новых знакомств...

27.06.2021