Хэлп ми! виписати лише словосполучення: будемо плавати. найбільш вразливий. дуже тихо.зійшло сонце. бити байдики. той острів. поблизу садка. не теплий, а холодний. день і ніч.
Час біжить і вимоги до вчителів, звичайно, змінюються. Зміни цього століття стосуються школи, школярів та вчителів. Сьогоднішній вчитель – це не тітка із високою зачіскою, грубим голосом та указкою в руках. Учні тепер також інші. Говорять, звісно, що сьогоднішні діти невиховані і грубі у ставленні до інших. Але учитель повинен знайти з ними спільну мову, цікавитися їхнім життям, підтримувати та розуміти. Учитель повинен не тільки прищеплювати знання, а й вчити учнів орієнтуватися у життєвих ситуаціях. Ідеальний вчитель має такі риси характеру як чесність, справедливість, добросердечність, відповідальність, терпіння і розуміння. Почуття гумору повинен він також мати. Він повинен любити однаково своїх дітей і не мати любимчиків. Він має бути у всьому прикладом для учнів: у манерах, в одязі, у спілкуванні. Учитель мусить також бути трошки строгим, щоб підтримувати порядок під час уроків. Справжній вчитель є одночасно психологом, актором, режисером, філософом, лікарем і т.д., поміж цим він є найкращим другом і порадником.
Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене нібикамінь звалився з душі.
