Як же я люблю свою матусю... Вона така лагідна і ніжна. Коли я їі обіймаю, вона дивиться на мене таким ніжним поглядом, у я кому видно всю її турботу про мене. В цьому погляді, видно, що коли мене немає вдома, то ненька за мною сумує... Мені стає так шкода, що я мало часу проводжу з нею. Як тільки я бачу, що мама сумна, я приходжу і.обіймаю їі, тоді вона зразу веселішає. Яка ж вона мені дорога！
Яка чудова наша країна - Україна. Вона квітуча, гарна, ясна! Але почалася війна. Багато добровольців пішли воювати. Мало хто вистояв в нерівних боях з суперниками. Але ось він вистояв у кожному бою і не здався. Він прийшов до нас у школу. Бесмертний воїн - Дмитро. Вся школа з ним фотографуалася, а я підійшла і сказала "Дякую тобі". Дмитро не зрозумів. що він зробив для маленької дівчинки. "За, що ?" - я запитав у дівчинки. У неї потекла сльза по щоці. Вона міщно притиснулася до мене і тихо ла " Дякую тобі есмертний воїне за те, що я зараз стою біля тебе, за те, що я і моя родина живі. Ти безсмертний воїн і я дякую тобі".
Мова... Мова це те, завдяки чому ми спілкуємось, виражаємо наші почуття, наші емоції. З давна мова формувалася по-різному, кожен народ складав її по-своєму. Кожна людина яка живе в тій чи іншій країні говорить її державною мовою, проте зараз знання рідної мови стало не таким важливим. В Україні говорять не тільки державною, українською мовою, а ще російською, угорською і навіть турецькою. Проте знати рідну мову повинна кожна людина. Мова народу-мова їхньої історії, їхнього розвитку і життя. Це подих нашої землі. Рідна мова, це казкове чудо, вона така різнобарвна і чарівна, а чужа мова буде завжди чужою, не рідною. Знай рідну мову, бо її, рідну мову потрібно знати.
