118 слов У славнозвісного „батька історії” Геродота я прочитав легендарний чи напівлегендарний переказ про дивовижне плем’я жінок-амазонок. Селилися вони, вірогідно, у Приазов’ї, на рівному степовому березі моря. Ніби з власної волі жили осібно, відцуравшись чоловіків, самі були войовничими, уславилися жорстокими набігами на сусідів. Якби душі Геродота дано було побачити Україну 1943р., він би інакше сприйняв амазонок. Може, й тоді, задовго до нашої ери, жіноче царство виникло не через забаганки слабшої половини, а із жорстокої дійсності? Якраз Приазов’є було тоді справжнім лобним місцем, бо тим пониззям невпинно вдиралися кочівники за кочівниками, орди за ордами зі Сходу... Така ж самісінька картина відкрилась би Геродоту на терені України і в час вікопомної національно-визвольної війни проти польських поневолювачів.
Любов до рідної землі у творах Шевченка неосяжна. Його слова утвердилися на цілі покоління, віка... Не одне покоління буде вчитися в нього, як потрібно любити свою країну. Своє життя він присвятив українському слову.Слову: такому палкому, безмежному, неосяжному. Його патріотизм пронизується в кульмінаційному творі " Мені однаково ". Навіть коли Кобзар пребував у Казематах Петропавловській фортеці, він не забував про майбутнє рідної неньки України. Вірш " Реве та стогне Дніпр широкий ", теж надзвичайно змальовує українську природу, тут автор вжив пейзажну лірику. Шевченківський образ є достатньо ліричний. Кожен вірш Шевченка, показує Україну з різних сторін, а тобто: її красу, побут, звичаї. Кожен українець повинен бути вдячним йому, за його віру...
кот основа
ил суфікс
а закінчення