що слово є бумерангом. Хоча ні, подібність є неповною.
Усім відомо, що бумеранг – це знаряддя для полювання, дія якого пов’язана із певними законами фізики. Якщо мисливець не влучив у ціль, то бумеранг, зробивши коло, повернеться до його власника. Слово у будь-якому разі потрапляє до адресата, а потім бумерангом повертається до адресанта. Наприклад, якщо ви вранці привіталися із сусідом і побажали йому вдалого дня, то і ваш день розпочався із позитивного настрою.
Народне прислів’я застерігає: «Що посієш, те й пожнеш». Переконана, що слова добра і любові, підтверджені конкретними справами, можуть змінити світ на краще.
Прикладом є життя і діяльність Матері Терези, яка добрим словом і ділом допомагала тим, хто опинився в біді. Разом із помічницями вона приходила до приречених і зверталась до них з такими словами, які втамовували душевний біль, давали розраду і надію. Ще за життя її називали святою, а кількість прихильників та однодумців відчутно зростала.
Іншим доказом є, на мою думку, Чіпка Варениченко із роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. Грубі й образливі насмішки, які довелося зносити малому Нечипору, жорстоке ставлення матері, пригнобленої безпросвітною роботою, обман і сваволя з боку волосної влади перетворили шукача справедливості на запеклого злочинця. Мудрим і повчальним є й інше прислів’я: «Слово – не горобець: вилетить – не впіймаєш».
Отже, слово, крім інформаційної функції, має ще й дуже великий моральний вплив на людей, тому кожен повинен пам’ятати про відповідальність за сказане.
"Чи можливо зберегти традиції свого народу"
Світ постійно знаходиться в динаміці. На зміну одним правилам приходять інші. Однак все частіше люди говорять про те, що потрібно культивувати почуття патріотизму, зберігати традиції і частіше шанувати предків. Інші намагаються абстрагуватися від «коріння» і створюють свої підвалини, які більшою мірою відповідають рамкам сучасності.
Якщо не зберігати традиції, то народ може втратити свої національні риси. Саме тому створюються проекти, які спрямовані на об'єднання людей і їх активне інформування. Якщо в рамках країни не буде своєї культури, то люди стануть активно переймати підвалини, які сформувалися в інших державах. У цьому випадку легко буде втратити самобутність народу. До чого відкидати власні традиції, а потім ініціювати їх пошук, якщо можна скористатися тими, що сформувалися протягом багатьох років.
Зрозуміло, що норми з часом трансформуються, набувають нових рис, але має бути присутня деяка база. Дуже важливо, щоб діти росли і шанували свою сім'ю, а також предків, завдяки яким вони і з'явилися на світло. Якщо піти від традицій і розуміння єдності, то люди стануть на найнижчу сходинку морального розвитку. Батьки в обов'язковому порядку повинні розповідати дітям про «коріння». Тільки людина, яка відчуває зв'язок з предками, зможе твердо стояти на ногах і відчувати впевненість у власних силах.
Безсумнівно, варто приділяти увагу досягненням прогресу і нових віянь, але при цьому, не забуваючи про історію батьківщини і національної приналежності. Для цього достатньо просто відвідувати більше історичних музеїв, знайомити підростаюче покоління з народною творчістю, показати їм важливість і значимість робіт майстрів, які несуть традиційність в маси.
Людина повинна пишатися своїм родом і походженням. Тільки в такому випадку у нього сформується правильна громадянська позиція по значущих питань.
Традиції - це не обов'язково повтор алгоритму дій, а саме важливе й цінне, що залишилося від раніше існуючих народів.
