Омо́графи (від дав.-гр. ὁμός — «однаковий» + γράφω — «пишу») — це слова, які однаково пишуться, але неоднаково читаються. В українській філології цей термін рідко використовується, оскільки в українській мові написання та вимова слів зазвичай повністю збігаються.
Бачити - не бачить, чути - не чує, мовчки говорить, добре мудрує, кривду соромить, правди навчає, часом жартує, смішки справляє. (книга) Назви дій: бачити, не бачить, чути, не чує, говорить, мудрує, соромить, навчає, жартує, справляє. (що робила?) бачила, не бачила, чула, не чула, говорила, мудрувала, соромила, навчала, жартувала, справляла.
Весна. Після холодної суворої зими, яка змушувала тіло покриватися мурахами, через пробиваючий холод, це слово звучить, ніби щось найпрекрасніше та найтепліше. По-перше, для мене весна — це ковток чистого та свіжого повітря. Це змога набратися сил, шанс розкрити та показати себе, та й взагалі це процвітання. Хочеться жити та радіти, торкатися до всього, аби точно впевнитися, що настала весна. Кожної весни на початку березня ми з батьком гуляємо по лісу, галявинах та шукаємо наймогутніші верби. Через тиждень ми повертаємося та видобуваємо смачний та неповторний березовий сік. Доки капля за каплею в пляшку крапає сік, я прислухаюся до шелесту листя, торкаюся сухої кори, вдихаю п’янкий та неймовірний аромат. І це робить мене настільки живою та справжньою, що я точно знаю. Це вона... Вона — справжня весна. По-друге, нові відчуття, які приходять разом з весною, — це її подарунки. Ти наче після довгої сплячки прокидаєшся та оживаєш. Все починає співати, сміятися та бриніти. І ти розумієш, що життя починається. Не можу не згадати неймовірний вірш Лесі Українки « Давня весна», у якому поетеса так щиро, точно та сильно описала справжню п’янку весну. Весну, яка навіть важкохвору людину змусить піднятися та повірити в свої сили. Отже, весняне пробудження — це не тільки відновлення природи, це ще й душі людської процвітання.
