"Ось ми і виросли" як би це сумно не звучало, але так воно і є. Коли ми були малими, всі рушення за нас приймали дорослі, а зараз вже час за розум братися і нам, та вирішувати усі наши проблеми самим.
Як то кажуть "Без труда, не виловиш і рибку із пруда". Якщо ми і далі будемо сидіти на одному місці в очікуванні того що, все замість нас зробить хтось інший, то всі наші прекрасні мрії ніколи в житті не здійсняться, бо окрім нас самих, воно нікому не потрібно.
Я вважаю, що кожна людина має місце в своєму житті для подвигу, хай це буде маленьке діло, але ти знаєш що ти приклав усі свої зусилля, знання та любов до цього діла, спочатку краще починати з чогось малого, а далі буде більше.
Для того щоб якомога краще розвиватися, та досягти свої цілей можна вчитися не лише у наших українських поетів, також і в зарубіжних, бо в їх творах також дуже багато цікавого та корисного, але пам'ятайте " чужому научайтесь, й свого не цурайтесь" .
Якщо ти будеш робити все для своєї цілі з любов'ю та гарним бажанням, а не так що робишь, аби було. Так ніхто не робить, як кажуть"що посієш, те й пожнеш" якщо робити як-небудь, то гарного результату можеш навіть і не чекати, для успіху потрібно прикладати багато зусиль.
В одному містечку жила собі маленька свинка,і звали її Порося.Вона жила у двоповерховому будинку,любила співати огірками і спать в обід.Одного ранку до неї завітала рибка Лобстер,вона хотіла розказати Поросяті щось важливе.
- Привіт в мене для тебе гарна новина,-сказала Лобстер. - Невже біля мого будинку збудують новий супермаркет?-запитала Порося.- Ні,на наступних вихідних буде проходити фестиваль шоколаду,-відповіла рибка.Порося зраділа й побігла готуватися до свята.
Через тиждень Порося й Лобстер зустрілися у центрі міста,щоб сходити на свято.В цей день маленька свинка вперше в житті скуштувала справжній шоколад,після якого їй стало зле.Рибка повезла її до лікарні,де сказали,що в Порося алергія на шоколад,який їй так сподобався,та який вона більше ніколи не скуштує.
