П'ятикласники нашої школи взяли шефство над ветеранами Великої Вітчизняної війни. Ці старенькі воїни колишніх битв зараз мають особливу потребу в турботливому ставленні до себе, в постійному піклуванні. Колись вони були молодими і захищали нашу країну від грізного ворога - фашизму. Зараз це хворенькі, часом безпорадні бабусі і дідусі, яким дуже потрібна увага. Хлопчики допомагають впоратися по господарству, десь щось приладнати, полагодити, викликати лікаря чи сходити в магазин. Дівчата оточують оселю стареньких своєю турботою: допомагають навести порядок, помити посуд, почитати газети та книжки. Отакі наші школярі-п'ятикласники. А старенькі ветерани дуже вдячні дітлахам за турботу, за їхню дружбу. Вони розповідають цікаві історії з воєнного та повоєнного життя, показують фотографії, військові нагороди. А коли настають свята, школярі влаштовують концерти художньої самодіяльності. Вони танцюють, співають, виразно розповідають вірші. І так гарно там усім! Потрібну і корисну роботу проводять наші п'ятикласники. З них слід усім брати приклад, проявляти чуйність і людяність до тих, хто її найбільше потребує.Вот тебе ,надеюсь ты скажешь
З самого дитинства я мріяла співати,я співали завжди як тільки могла це робити.Тому що співати- це давати порив душі.Я мрію виступати на сцені,бачити як тобі аплодують, давати волю через голос своїм почуттям. Я не втрачаю надії що стану відомою співачко. Кажуть, що найбільше люди мріють у дитинстві, але мені здаєтьА тепер я надіюсь, що з маленької дитячої мрії - може вийти хороша кар'єра. ся, що й дорослі із задоволенням роблять це. Моя бабуся говорить, що мрія допомагає жити, бо завдяки їй у людини з’являється бажання досягти чогось і вона робить усе можливе для справдження своєї мрії.
