ответ:
україна, як кожна незалежна держава, має свою державну мову. але, на відміну від більшості держав світу, не все населення україни розмовляє державною мовою. чому? довгі роки україна біла часткою срср, державною мовою якого була російська мова. після розпаду рсрс республіки отримали незалежність і більшість з них стала пропагандувати свою державну мову. наприклад, латвія, литва, грузія. в цих країнах громадяни, які не володіють державною мовою не можуть обіймати високі урядові посади. навіть на самитах з російськомовними діячами, представники цих країн користуються послугами перекладачів.
але українські лідери не дуже поспішають з вивченням державної мови. я вважаю за необхідне прийняття закону про те, що кожен урядовець обов’язково має здати іспит на володіння українською мовою перед тим, як його буде призначено на ту чи іншу посаду. адже вони являються прикладом для всієї громади!
з розвитком комп’ютерних технологій та інтернету спілкування не має кордонів. не погано знати декілька мов, щоб вільно спілкуватися з людьми з інших країн, але це не означає, що громадяни україни мають нехтувати державною мовою і розмовляти російською. а чому б не розмовляти ійською? вона теж вважається міжнародною мовою. тому що її треба вчити, а російську, як здається деяким громадянам, вони знають добре? я вважаю, що більшість громадян говорять на ламаній російський мові, але ця мова їм здається більш співучою і мелодійною, аніж щира українська.
без мови немає народу. і я сподіваюся, що в майбутньому всі громадяни нарешті вивчать свою державну мову.
подробнее - на -
объяснение:
Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки — хрест. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти.
Обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.Берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій...Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом...
Українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші — глиняні — сягають доби Трипілля.Лялька-мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. ВОНА виховувала. Бо уособлювала дух прадавнього Предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню.Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати простір. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)...