Ой, я не пригадую жодного слова, сказаного мною у цьому двадцять першому столітті, яке ненароком завдало б шкоди або страждань рідним людям, роблячи їх нещасними. ІМЕННИКИ: слова, столітті, шкоди, страждань, людям. ПРИКМЕТНИКИ: рідним, нещасними. ЧИСЛІВНИК: двадцять першому. ЗАЙМЕННИКИ: я, жодного, мною, цьому, яке, їх. ДІЄСЛОВО: пригадую, завдало. ПРИСЛІВНИК: ненароком. ПРИЙМЕННИК: у. СПОЛУЧНИК: або. ЧАСТКИ: не, б. ВИГУК: ой. ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА (ДІЄПРИКМЕТНИК): сказаного. ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА (ДІЄПРИСЛІВНИК): роблячи
В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце В золотих переливах кучерів, У червоній сорочці навипуск, Що їхало на велосипеді, Обминаючи хмари у небі… І застиг він на роки і на століття В золотому німому захопленні: — Дайте покататися, дядьку! А ні, то візміть хоч на раму. Дядьку, хіба Вам шкода?! Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником
2. Кущ, що посадив мій дідусь, викинув цвіт, який приваблював бджіл.