Моя хата скраю - це мене абсолютно не стосується, це абсолютно не моя справа.
Вираз є усіченим варіантом приказки Моя хата скраю, я нічого не знаю. Так міг відповідати полохливий і вкрай обережний мешканець села на питання незнайомої людини. Вираз, можливо, пов'язано і з тим, що на селі хати скраю будували приїжджі новосели, які не знали всіх справ села; крім того, живучи з краю села, людина не дізнається про те, що сталося в центрі.
Так кажуть, коли робиш вигляд, що нічого не бачив / не знаєш. Наприклад йдеш по вулиці, бачиш, що людині погано, і проходиш мимо.
Це вислів пішов від тих часів, коли в центрі сіл була площа і там щось відбувалося вічно, то люди які жили в хатах скраю села як би не брали участь в цій суспільного життя. Тому їм говорили типу "Ти вчора бачив таку-то подію?" , А ті відповідали "Ні, моя хата скраю нічого не знаю".
Моя хата скраю: Це означає, що людина намагається залишитися осторонь від того, що відбувається і не брати участь в сумнівних на його погляд справах.
- Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити!
- Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
- Все добре! Так, переїхали. Лише вчора!
- О, це нелегка справа. Ти не виходив на вулицю майже тиждень!
- Ось так вийшло. Скучив за тобою!
- Я теж. Ходив на прогулянки з приятелями, та без тебе все не так цікаво.
- Дякую, друже! Ну, тепер будемо бачитися часто, як завжди. До того ж тепер ми майже сусіди, тож зможемо залишатися один в одного до пізнього вечора.
- Це просто супер! Ну, а як тобі нова оселя?
- Мені подобається! Вона значно просторіша, ніж попередня, в мене велика власна кімната, де можна дивитися фільми, слухати музику, і ніхто не заважатиме. До того ж, мені страшенно подобається вид з дев’ятого поверху – вся околиця як на долоні!
- О, як цікаво! Радий за тебе!
вулиця мого дитинства
у кожної людини є найдорожчі місця в житті. для мене — це вулиця, на якій я виросла. зараз живу далеко звідти, але завжди пам'ятаю про неї і повертаюся туди.
це маленька затишна зелена вулиця носить назву «соборна». духмяні грона білих акацій, п'янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам'яталася моя вулиця.
наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. у маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
запам'ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. початок її веде від дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам'ятником — гордим вітрильником. у кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею слави.
яка краса на соборній восени! дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. йдеш по ньому, наче по прекрасному м'якому килимі. з дніпра доноситься свіже повітря. відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. такий мій рідний куточок у херсоні — вулиця соборна.