Моє бачення ідеалу взаємин у сім'ї Ніхто не стане заперечувати, що добрі взаємини у родині - це дуже важливо. Адже людина - не просто біологічна, але й соціальна істота, тобто живе не сама по собі, а постійно взаємодіє з іншими людьми. Здатність до такої взаємодії закладається, безумовно, у сім'ї - саме взаємини у сім'ї найбільше впливають на те, як людина буде спілкуватися з людьми.
Я вважаю, що ідеальними можна назвати такі взаємини у сім'ї, коли всі члени цієї сім'ї люблять та поважають один одного, допомагають один одному. На мій погляд, ключем до таких взаємин є взаєморозуміння. Тобто мама і тато, наприклад, розуміють мотиви вчинків своїх дітей, і навпаки. До того ж, в ідеальній сім'ї всі члени сім'ї признають, що кожен має право на свою думку, навіть якщо це мала дитина. В ідеальній сім'ї ніхто нікого не принижує і не сварить, а якщо виникає непорозуміння, то всі виказують своє бачення ситуації і приходять до компромісу. В ідеальній сім'ї діти завжди сприймаються як люди зі своїми вподобаннями та думками. Так, дітям не вистачає знань та життєвого досвіду, але це не означає, що іх не треба слухати взагалі. В ідеальній сім'ї дітям завжди пояснюють, чому саме щось робити не можна або, навпаки, треба.
На жаль, цілком ідеальних сімей не існує, бо всі ми - живі люди. У кожної людини є свої недоліки, крім того, кожен може час від часу перебувати у поганому настрої. Тому важливо також уміти вибачати своїх близьких і признавати свої помилки, якщо ти їх припустився, бо всяке в житті може трапитися.
Якось ввечеры я лягав спати, та чомусь спати мені не хотілося.А все тому що перед сном я прочитав книгу про інопланетян. Та раптом у вікні я побачив щось яскраве що швидко наближалося. Я злякався і миттю сховався під покривало і заплющив очі. А коли я переборов страх то я підійшов до вікна. Там я побачив дивовижнеЗа вікном тчонісінько на клумбу спустилася космічна тарілка. На ній було двоє зелених інопланетян. Тоді я подумав що це сон і я хотів підійти до ліжка але...я не побачив за собою ні своєї кімнати, ні ліжка. За мною були камні і пісок. То я опинився на планеті Марс. Я потоваришував з інопланетянинами і вони показали мені усе що було на Марсі. Потім вони поясними як мені повернутися додому. І ось я був удома, я лежав у своєму ліжку, а будильник дзвенів і дзвенів. У мене було відчуття що то був реальний сон.
Одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. Це був зовсім звичайний літній день. Я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. Від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось. Одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. Його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок. Через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. Схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів. На грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. Потім я зрозумів, що то був перекладач. Я підійшов ближче. І сказав: - Не дуже-то тямовитий у тебе костюм! Крихітка-космонавт відповів: - Нашій цивілізації так не здається. Я вирішив запитати: - А де ця ваша цивілізація? - О, дуже далеко! Я не знаю, як ви називаєте цю зірку. — відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо. Але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця. - А як ти сюди потрапив? - Мій космічний корабель вийшов зладу. Ходімо, я тобі його покажу. Спочатку я мав сумніви. Але коли я побачив цей дивний пристрій — вони зникли. Це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників. Я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. У голові запаморочилось і я впав. А коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. Друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. Але ж ви вірите?
Ніхто не стане заперечувати, що добрі взаємини у родині - це дуже важливо. Адже людина - не просто біологічна, але й соціальна істота, тобто живе не сама по собі, а постійно взаємодіє з іншими людьми. Здатність до такої взаємодії закладається, безумовно, у сім'ї - саме взаємини у сім'ї найбільше впливають на те, як людина буде спілкуватися з людьми.
Я вважаю, що ідеальними можна назвати такі взаємини у сім'ї, коли всі члени цієї сім'ї люблять та поважають один одного, допомагають один одному. На мій погляд, ключем до таких взаємин є взаєморозуміння. Тобто мама і тато, наприклад, розуміють мотиви вчинків своїх дітей, і навпаки. До того ж, в ідеальній сім'ї всі члени сім'ї признають, що кожен має право на свою думку, навіть якщо це мала дитина. В ідеальній сім'ї ніхто нікого не принижує і не сварить, а якщо виникає непорозуміння, то всі виказують своє бачення ситуації і приходять до компромісу. В ідеальній сім'ї діти завжди сприймаються як люди зі своїми вподобаннями та думками. Так, дітям не вистачає знань та життєвого досвіду, але це не означає, що іх не треба слухати взагалі. В ідеальній сім'ї дітям завжди пояснюють, чому саме щось робити не можна або, навпаки, треба.
На жаль, цілком ідеальних сімей не існує, бо всі ми - живі люди. У кожної людини є свої недоліки, крім того, кожен може час від часу перебувати у поганому настрої. Тому важливо також уміти вибачати своїх близьких і признавати свої помилки, якщо ти їх припустився, бо всяке в житті може трапитися.