Що ж примушує людину зробити подвиг? Я вважаю, що ніщо не може примусити людину здійснювати подвиг. Це внутрішній порив душі — врятувати іншу людину: дитину, старого, жінку. У момент серйозної небезпеки навряд чи є час міркувати довго. У долі секунди, які у людини єна роздум, спрацьовує підсвідомість. А підсвідомість — це спресований досвід попередніх поколінь, виховання, моральні принципи, за якими живе людина, власний життєвий досвід. Спрямованість душі не на себе, а на інших, мені здається, і грає вирішальну роль в здатності людини зробити подвиг.
Моя мама вважає, що подвиг — це, коли людина, жертвуючи своїм життям, рятує інших.
А тато думає, що подвиг — це коли відчуття любові до Батьківщини, сім'ї і просто дорогих людей, заглушає в тобі відчуття страху, болі і думки про смерть і штовхає тебе на сміливі вчинки, при цьому не замислюючись про наслідки, які можуть трапитися з тобою!
