-Привіт друже. То, що як пройшла перша практика?(Олег)
-О привіт! Все пройшло на найліпшому рівні повернувся на посаді "Кадета"(Міша)
-Ого класно.(Олег)
-Ну а в тебе як? Усе в порядку?(Міша)
-Так усе в порядку завтра якраз іду на другу пару(Олег)
-Хах класно. Ну а як пройшла перша пара у тебе?(Міша)
-Погано. Я мало незавалив першу пару.(Олег)
-А, що сталося?(Міша)
-Томущо я не підготувався до неї.(Олег)
-Шкода, але я бажаю тобі удачі в наступній парі.(Міша)
-Дякую. Ну гаразд і я тобі бажаю удачі! Ще зустрінемося.(Олег)
-Ага бувай.(Міша)
Гуляючи осіннім лісом помічаєш, що осінь вже обережно торкнулася своїм пензлем розкішного одягу дерев, залишивши де-не-де жовті й червоні плями.Аж раптом очі натрапляють на порожню пластикову пляшку. Ще далі помічаю зрубане деревце, сліди від вогнища… А он іще пляшки, одноразовий посуд, залишки іжі. О цивілізаціє! Від тебе не втечеш! Ти дібралась і сюди. Але у надто спотвореному вигляді… Стежками мого вимріяного лісу пройшла людина, залишивши після себе купи сміття.
Приємні враження кудись зникають, від романтичного настрою не залишається й згадки. Далі йду повільно, замислюючись. Все думаю: а хто повинен дбати, щоб ні на хвилинку не зупинялося серце природи, щоб не забруднювалися річки, не засмічувалися ліси, не вимирали рідкісні птахи, звірі, риби? Хто повинен турбуватися про це: екологи, уряд країни, партія «зелених» ? А може, кожен з нас? Адже іноді достатньо не зірвати квітку, не зламати гілку, не зрубати ялинку під Новий рік, не викинути сміття в річку, не запалити вогнище в лісі… Отже, вирішення проблеми — у наших руках?
