М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
adeluka5
adeluka5
03.05.2020 02:54 •  Українська мова

Провідмінюйте числівник одна тисяча сімдесят вісм. н.р.д.зн.ор.м

👇
Ответ:
Н.в. - одна тисяча сімдесят вісім
Р.в. - одної (однієї) тисячі сімдесяти (сімдесятьох) восьми (вісьмох)
Д.в. - одній тисячі сімдесяти (сімдесятьом) восьми (вісьмом)
З.в. - одну тисячу сімдесят вісім, одну тисячу сімдесятьох вісьмох
О.в. - одною (однією) тисячею сімдесятьма (сімдесятьома) вісьма (вісьмома)
М.в. - (на) одній тисячі сімдесяти (сімдесятьох) восьми (вісьмох)
4,8(41 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
LindSayWoW
LindSayWoW
03.05.2020

«Літературна Херсонщина», музей-квартира Б. А. Лавреньова — літературний музей у місті Херсон, відділ Херсонського краєзнавчого музею.

Розділи музею

Експозиція

Музей-квартира письменника Бориса Лавреньова

Виставковий зал

Концертний зал «Блакитна вітальня»

Історія

Музей був заснований у 1991 році, у рік 100-річчя із дня народження російського письменника Бориса Андрійовича Лавреньова. Розміщується у будинку кінця XIX століття на розі вулиці Театральної і проспекту Ушакова, де письменник народився і виріс.

У 1991 році Єлизавета Михайлівна Лавреньова, вдова письменника, передала в дар музею особисті речі чоловіка: архів письменника, книги із його бібліотеки, унікальну колекцію живопису, у тому числі прижиттєвий портрет імператора Петра І роботи невідомого художника, «Пейзаж села Чорнявки» художника-футуриста Давида Бурлюка, антикварні меблі карельської берези із кабінету письменника, рояль.

Объяснение:

4,4(31 оценок)
Ответ:
kulickowakul
kulickowakul
03.05.2020

Парк. Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював! Такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний! Кожен із нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на півжиття залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший: він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в позачасі тривав.

Покинутий десь на галявині псевдокитайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, заґратований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру. Я міг би й тягнути далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа! Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо... Минало? Ні! Пролітало, проносилося! В парку. В його, іноді аж до грудей, високій траві.

Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви не злюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком. Таким, як мій, що спершу заливав усього себе червоною і жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а відтак, поступово скидав ту червінь і жовтину до решти, дощенту оголюючись на зиму. Тоді-то й наставала пора особливої чуйності: млистими, передсвітанковими годинами, до парку починали заходити невеликі групи мисливців.

Объяснение:

этот диктант писала вся страна а задание тут наверное стоило бы убрать раз уже поздно.

4,8(53 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ