.Влітку ми плануємо поїхати на море. Там я уже був(ла) двічі. Також там можна робити багато цікавих речей. Ходити босоніж по тепому від сонця піску, милуватися тихими хвилями моря та ділитися своїми враженнями з друзями. І тоді на душі стає так хороше. Це дуже цікаве місце.
Рідною є для нас земля, де ми народилися. Цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. Це скарби, даровані Богом. Я не розумію людей, які кидають свою батьківщину і шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна потребує їхньої любові, праці, відданості. Любов до батьківщини називають патріотизмом. Це дуже сильне почуття, яке дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу. «Чому, сказати, й сам не знаю,Стежина в ріднім краї...Наша земля — Україна. Любити її — це значить кожним своїм вчинком, кожним помислом вірно служити їй. Мало говорити, що ти патріот, — треба бути патріотом. Для когось- це вулиця, де пройшло дитинство, для когось- великий двір, де вечорами звучала гітара і мелодійний голос співав про перше кохання, для когось- це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в кутку над образами. Мій образ рідної земліРідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді і волелюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. Кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова — співучий, неповторний і чарівний. такими задушевними рядками висловив поет-пісняр Андрій Малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, мову... Ота стежина в ріднім краї, дна біля воріт»Живе у серці стільки літНебо єдиною в світі батьківщини.У кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. Рідна земля — наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості і перші сльози, перші перемоги і поразки...
Богда́н ('Зино́вій-Богда́н) Хмельни́цький (27 грудня 1595 (6 січня 1596)- 27 липня (6 серпня) 1657) — український військовий, державний та політичний діяч, Гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманату(1648–1657). керівник повстання проти коронної шляхти в Україні, яке переросло у визвольну війну проти Речі Посполитої. Перший з козацьких ватажків, якому було надано офіційний титул гетьмана. Хотів збудувати незалежну українську державу, укладаючи союзи з Кримським ханатом та Московським царством. Є представником роду Хмельницьких.
