Прислівниками є всі слова рядка
варіанти відповідей
Пліч-о-пліч, опівдні, дехто
Нарешті, вранці, казна-що
Усередині, без кінця, чий-небудь
Збоку, завглибшки, ніколи
Запитання 2
Прислівник є в кожному реченні, окрім
варіанти відповідей
І ось тихо розгортаються кущі.
Було нам добре, і було нам зле.
Часом блимне вогонь і зникне.
Біля шляху зеленіє озимина.
Запитання 3
Прислівник виконує роль присудка в реченні
варіанти відповідей
Маковейчику на серці просторо і легко.
Блідий ранок несміливо зазирнув у вікна.
Сонце прокинулось пізно і зависло над лісом.
Швидко котились морські хвилі.
Запитання 4
Прислівник виконує роль означення в реченні
варіанти відповідей
Допізна того вечора жевріло вогнище.
Дорога праворуч губилася в малиннику.
Опівночі айстри в саду розцвіли.
Стрункі дерева стояли голі.
Запитання 5
Помилку в утворенні форми ступенів порівняння прислівника допущено в рядку
варіанти відповідей
Швидко - швидше
Холодно - холодніше
Погано - поганіше
Низько - нижче
Запитання 6
Правильно утворено форми ступенів порівняння прислівника
варіанти відповідей
Багато - більше - найбагато
Струнко - стрункіше - найстрункішіше
Тяжко - тяжіше - найтяжіше
Глибоко - глибше - найглибше
Запитання 7
Літеру і треба писати на місці всіх пропусків у варіанті
варіанти відповідей
Поноч.., до реч.., утрич..
Укуп.., напівдороз.., навік..
У віч.., сьогодн.., безвіст..
По-вовч.., навесн.., удвіч..
Запитання 8
Літеру и треба писати на місці всіх пропусків у варіанті
варіанти відповідей
По-ведмеж.., удвіч.., навтік..
Навскок.., настільк.., зарад..
Докуп.., навкруг.., наспод..
Нахильц.., інкол.., анітрох..
Запитання 9
Разом треба писати прислівник у реченні
варіанти відповідей
Що/вечора дівчинонька в садочок виходить.
У неділю вранці/рано поле вкрилося туманом.
І блідий місяць на ту пору із хмари де/де визирав.
Без ворогів можна в світі як/небудь прожити.
Запитання 10
Через дефіс треба писати всі прислівники у варіанті
варіанти відповідей
Рано/вранці, сила/силенна, зроду/віку
По/нашому, по/трохи, по/мисливськи
Десь/інде, все/одно, видимо/невидимо
Хтозна/скільки, ані/звідки, коли/небудь
Запитання 11
Окремо треба писати всі прислівники у варіанті
варіанти відповідей
За/молоду, без/кінця, з/переляку
До/побачення, що/тижня, по/суті
Сама/самотою, на/жаль, в/обмін
Під/силу, по/переду, по/правді
Запитання 12
Окремо треба писати всі прислівники у варіанті
варіанти відповідей
Поза/торік, з/розгону, до/смаку
По/черзі, по/можливості, в/міру
На/сміх, при/вселюдно, під/час
У/ночі, до/сих/пір, до/останку
Объяснение:
Батьки і діти: повертаючись до вічних тем
Усі підлітки так чи інакше сваряться і конфліктують з батьками — це факт. Але найголовніше — не сама наявність чи відсутність суперечок, а ставлення до батьків, повага до них, навіть коли ваші думки з якихось причин не збігаються, та уміння цивілізовано поводитись у таких випадках.
Колись я натрапила на неймовірної простоти і водночас неймовірної глибини думку. Думка звучала приблизно так: безсумнівно, існують талановитіші, слухняніші, сумирніші діти, але, любі батьки, у вас саме ця дитина, тому прийміть її такою, яка вона є; безперечно, існують батьки, які краще розуміють та більше дозволяють, але у вас саме ці батьки, тому прийміть їх такими, якими вони є. Це було висловлення психолога в якомусь тексті — і я згодна з цією думкою на сто відсотків. Насправді, це надзвичайно важливо — вміти прийняти людину з усіма її недоліками, любити її просто за те, що вона існує і дає тобі тепло та підтримку — і немає чого вимагати за свою любов.
Зрештою, любов до батьків чи любов до дітей має бути безумовною, тобто не залежати від якихось умов та претензій. Це почуття освітлює повсякденність і, хоч воно зовсім не виключає суворості чи певних вимог, саме воно дає змогу підтримувати злагоду та гармонію в родині.
Розмірковуючи над проблемою батьків і дітей, я звернулася до власного досвіду: планувала проаналізувати ті проблеми, які я бачу у наших стосунках і на основі відомого особисто мені дійти якихось висновків, узагальнення... Але, взявшись до такого аналізу, я відчула тільки одне бажання — подякувати своїм батькам. І все. Так, час від часу в нас виникають суперечки або ми не розуміємо одне одного, але от щойно я замислилася всерйоз над питанням взаємин — одразу зрозуміла, який це дріб'язок у порівнянні з тим, що я насправді відчуваю.
Мої батьки — дивовижні люди: вони приділяли мені стільки часу і уваги, що я завжди почувалася потрібною, мабуть, саме це відчуття дало мені впевненість в собі, врівноваженість. Навіть коли їхні справи заважали нашому спілкуванню, мої батьки вміли знайти правильні слова, щоб пояснити мені все, і я ніколи не сумнівалася, що мене у родині дуже люблять. Це забезпечувало мені майже постійне відчуття радості, звичайної повсякденної радості пізнання, спілкування, маленьких дитячих відкриттів.
Мої батьки вміють пробачати помилки. За це я їм дуже вдячна: якщо в мене щось не виходить, я впевнена, що мене підтримають та щось порадять, але не засудять. Надмірні лінощі чи недбале ставлення до навчання в нашій родині зовсім не схвалюють, але коли я чогось не змогла, помилилася, не перемогла, я ніколи не боюсь про це розповідати, бо моя помилка — мій крок до самовдосконалення. І звісно, розумні вчаться на чужих помилках, але людей, які вчаться тільки на чужих помилках, не існує — так каже мій батько, підбадьорюючи мене.
Мої батьки навчили мене не брехати. Тим, що завжди довіряли мені. І я так само довіряла їм. Ті моральні принципи, якими я зараз так пишаюсь — чесність, порядність, відчуття відповідальності, повага до інших людей, — усім цим я завдячую своїм батькам. Саме вони показали мені правильний шлях розвитку, яким я рухаюсь дотепер, вже багато в чому самостійно. Найголовніше ж — вони показали мені приклад чесного та гідного життя, сповненого праці і веселощів, творчості та уваги одне до одного.
Якщо чесно, я починала цей твір із наміром написати про проблеми спілкування батьків і дітей, але, щойно почавши, відчула єдину потребу — подякувати. Мабуть, я щаслива людина.
Кожен підліток так чи інакше свариться з батьками, це факт, але головне у цьому — розуміння, наскільки дрібними і несуттєвими є ці конфлікти у порівнянні з тією любов'ю та теплотою, що завжди є між батьками та їхньою дитиною!
Пише Вам школярка двадцять першого століття. Минуло вже багато десятиліть з часів Вашої активної громадської та творчої діяльності, але Ваше слово й досі живе. А Ваш внесок в розбудову нашої держави на початку минулого століття також пам’ятають та шанують нащадки.
Ви навіть не уявляєте, як я була здивована, коли познайомилась із Вашим творчим доробком. Найбільшою дивиною для мене став той факт, що видатний політик Володимир Винниченко, про якого нам розповідали на уроках історії, є ще й письменником та художником! До того часу особистість Вашої історичної особи була прихована для мене за відстороненими іменами, датами, універсалами.
Ваша постать – це зразок цілісної особистості, творча та життєва біографія якої являють єдине ціле. Як цікаво було відшукувати між рядків роману “Сонячна машина” паралелі до...
сучасності, як Вашої революційної, так і нашої. Навіть моторошно стає від думки, що ми сьогодні такі схожі на тодішнє суспільство, що Ви його описали.
Цей роман справив на мене неабияке враження. По-перше, своїм захоплюючим, навіть детективним, сюжетом. Чого варта сама ідея створення такого апарату, який міг би назавжди вирішити проблему голоду у світі! А загадка із викраденням коронки у принцеси тримала у напрузі до останнього розділу!
По-друге, мене вразив той глибокий психологізм та розуміння природи людини та суспільства, що Ви показали на сторінках свого твору. Ми побачили, як низько може впасти людина, засліплена пристрастями. Водночас Ви показали, як людяність та мудрість перемагають тирана.
Зрештою, своїм твором Ви вписали українську літературу до історії світової культури. За це все велике Вам знавцю людської душі!