Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. дід і просить: — бабусю! спекла б ти колобок! — та з чого ж я спечу, як і борошна нема? — от, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок. послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав. а він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою. біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик. — колобок, колобок, я тебе з'їм! — не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю: — ану заспівай! я по засіку метений, я із борошна спечений,— я від баби втік, я від діда втік, то й від тебе втечу! та й побіг знову. біжить та й бі перестріває його вовк: — колобок, колобок, я тебе з'їм! — не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю. — ану заспівай! я по засіку метений, я із борошна спечений,— я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік, то й від тебе втечу! та й побі аж іде ведмідь. — колобок, колобок, я тебе з'їм! — не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю. — ану заспівай! я по засіку метений, я із борошна спечений,— я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік, я від вовка втік, то й від тебе втечу! та й побіг. біжить та й біжить стрічається з лисичкою: — колобок, колобок, я тебе з'їм! — не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю. — ану заспівай! я по засіку метений, я із борошна спечений,— я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік, я від вовка втік, від ведмедя втік, то й від тебе втечу! — ну й пісня ж гарна! — каже лисичка.— от тільки я недочуваю трохи. заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було. колобок скочив їй на язик та й почав співати: я по засіку а лисичка — гам його! та й з'їла.
