Не менше ніж житло підкреслював станову приналежність одяг. Навіть розбагатівши, люди не могли дозволити собі одягатись за бажанням. Указ короля Франції 1294 р. забороняв городянам одяг з хутра білки та горностая, а дозволяв лише котяче. Колір також вказував на вік та соціальне положення. У дні жалоби король одягався в червоне, а його придворні - в чорне.
Уявлення про розкіш може дати банкет у герцога Бургундського Філіпа Доброго у 1454 р. де на одному столі стояв пиріг всередині якого влаштувалось 26 музикантів.
Костюмом намагались підкреслити станову відокремленість. Що можна було носити герцогу те заборонялось рицареві і суворо каралось у городян, а селяни його б і не одягли, тому що такий одяг заважав працювати.Чоловіча та жіноча мода. Свій одяг був також у римського папи і блазня, а також у черниць
Вже з кінця ХІІ ст.. особливо у ХІІІ ст. одяг знатної людини прикрашався геральдичними фігурами і розфарбовувався у кольори герба власника. Феодали носили одяг настільки вузький, що одягнути без сторонньої до було неможливо. Поширюються незручні деталі, як от, довгі вузькі носки черевиків, що сягали коліна або пояса. З середини ХІІІ ст., особливо у Німеччині на одяг нашивали бубонці, які мали попереджати про наближення знатної особи.
На формування костюма великий вплив мав готичний стиль. Характерна для нього стрільчастісь, прагнення до витягнутих, подовжених ліній яскраво проявилось у європейському одязі XIV-XV ст. Жінки одягали ковпаки-конуси які досягали дивовижної висоти, оздоблювали одяг вирізаними зубчиками. Навіть голили шию і лоб, щоб подовжити шию і обличчя. Кольори тканин були дуже яскраві, з контрастними поєднаннями 2-4 кольорів. Одяг оздоблювали хутром. Особливого розвитку ця мода набула у XV ст. Капюшон, починаючи з останньої третини XII століття, - типовий головний убір Середньовіччя.
Волосся. Більшість норманів, які висадилися на англійський берег, були коротко острижені і чисто виголені. Вуса були рідкістю, яка викликала плітки. Характерною рисою норманів була виголена до вух потилиця. Але невдовзі мода зробила крутий поворот: тепер волосся і бороди відпускають якомога довшими, їх завивали і заплітали. Ця тенденція зберігалась приблизно до середини XII ст. Характерна риса моди цього століття - довге волосся з пробором. В період 1180-1210 рр волосся середньої довжини, як і борода. Потім - волосся коротке. До 1410 року в моду входить зачіска "під горщик", типова для чоловіків між 1410 і 1450 роками. Загострену чи роздвоєну бороду носять до 1410 року, але з 1400 щоки, як правило, виголені, а бороду носять у вигляді еспаньйолки. Але навіть і такі бороди рідко зустрічаються з 1415 року, а з 1420-х до другої чверті XVI століття обличчя чисто виголені.
Івідміна: земл-я, мрі-я, ілл-я. тверда група рук-а, сосн-а, микол-а мішана миш-а, площ-а м'яка мрі-я, марус-я, судд-я іі відміна : чолов роду з нульов закінченням, н-д: шлях, край, степ, кінь,тесть, із закінченням -о (дніпр-о, батьк-о), середнього роду з закінченням -о,-е,-я ( море, олово. листя) : дуб , студент, павло , сiдло "яка: скрипаль , вiнець , герой , обрiй якщо закінч-ся на м"як приголосний __умiння ,знання , полум'я , пiр'я -- мішана: скрипаль , вiнець , герой , обрiй потім іменники, які закінчуються на мішана--на , гусляр, газетяр тверда-іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр; наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення базар, інженер, карє'р, інжир м"яка- наголос переходить..вівчар, лікар, богатир, поводир до третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини (кров, ніч, сіль, відданість), а також іменник мати. до четвертої відміни належать іменники середнього роду на -а(я ), які при відмінюванні у непрямих відмінках, крім знахідного і орудного, мають суфікси -ен-, -ат-, -ят - : галченя, кошеня, коліща тепер з цих слів напишіть завдання. ( я все розклала по відмінах і групах)
Не менше ніж житло підкреслював станову приналежність одяг. Навіть розбагатівши, люди не могли дозволити собі одягатись за бажанням. Указ короля Франції 1294 р. забороняв городянам одяг з хутра білки та горностая, а дозволяв лише котяче. Колір також вказував на вік та соціальне положення. У дні жалоби король одягався в червоне, а його придворні - в чорне.
Уявлення про розкіш може дати банкет у герцога Бургундського Філіпа Доброго у 1454 р. де на одному столі стояв пиріг всередині якого влаштувалось 26 музикантів.
Костюмом намагались підкреслити станову відокремленість. Що можна було носити герцогу те заборонялось рицареві і суворо каралось у городян, а селяни його б і не одягли, тому що такий одяг заважав працювати.Чоловіча та жіноча мода. Свій одяг був також у римського папи і блазня, а також у черниць
Вже з кінця ХІІ ст.. особливо у ХІІІ ст. одяг знатної людини прикрашався геральдичними фігурами і розфарбовувався у кольори герба власника. Феодали носили одяг настільки вузький, що одягнути без сторонньої до було неможливо. Поширюються незручні деталі, як от, довгі вузькі носки черевиків, що сягали коліна або пояса. З середини ХІІІ ст., особливо у Німеччині на одяг нашивали бубонці, які мали попереджати про наближення знатної особи.
На формування костюма великий вплив мав готичний стиль. Характерна для нього стрільчастісь, прагнення до витягнутих, подовжених ліній яскраво проявилось у європейському одязі XIV-XV ст. Жінки одягали ковпаки-конуси які досягали дивовижної висоти, оздоблювали одяг вирізаними зубчиками. Навіть голили шию і лоб, щоб подовжити шию і обличчя. Кольори тканин були дуже яскраві, з контрастними поєднаннями 2-4 кольорів. Одяг оздоблювали хутром. Особливого розвитку ця мода набула у XV ст. Капюшон, починаючи з останньої третини XII століття, - типовий головний убір Середньовіччя.
Волосся. Більшість норманів, які висадилися на англійський берег, були коротко острижені і чисто виголені. Вуса були рідкістю, яка викликала плітки. Характерною рисою норманів була виголена до вух потилиця. Але невдовзі мода зробила крутий поворот: тепер волосся і бороди відпускають якомога довшими, їх завивали і заплітали. Ця тенденція зберігалась приблизно до середини XII ст. Характерна риса моди цього століття - довге волосся з пробором. В період 1180-1210 рр волосся середньої довжини, як і борода. Потім - волосся коротке. До 1410 року в моду входить зачіска "під горщик", типова для чоловіків між 1410 і 1450 роками. Загострену чи роздвоєну бороду носять до 1410 року, але з 1400 щоки, як правило, виголені, а бороду носять у вигляді еспаньйолки. Але навіть і такі бороди рідко зустрічаються з 1415 року, а з 1420-х до другої чверті XVI століття обличчя чисто виголені.
Объяснение:
я думаю, що пояснення не потрібно)