Мама і тато були на роботі, а діти були в садочку. Мама зварила вечерю, тато прийшов додому, а діти дивились фільм. Дерева зацвіли, трава зазеленіла. Хлопчик спішив до школи, але мама затримала його вдома. І взагалі-то, треба утрчнювати, які члени речення мають бути, бо в усіх реченнях є члени речення...
Наша мова - це скарб народу. У кожної людини є обов'язки перед мовою. І на мою думку ці обов'язки полягають в тому, що не потрібно її "забруднювати" ненормативною лексикою. Кожен з нас повинен поважати і любити свою рідну мову, не "змішувати" з іншими іноземними мовами! Вже досить довго сусідня, "братська" країна старається придавити наш народ і нашу солов'їну мову. Росія затверджує, що українська мова це є діалект інших мов, і просто старається її знести з лиця землі. Але наш народ сильний і він не здасться, тому, що "наше слово і наша мова - ніколи не загинуть". От саме мій обов'язок перед мовою: відстоювати її, спілкуватися правильно, не змішувати рідну мову з іноземними, не вживати лайливих і негарних слів. І тоді все стане як найкраще.
1.Якщо ти за своє життя не посадив жодного дерева — плати за чисте повітря (О. Довженко) 2.Сходив повний місяць, наче виринав з чорної хвилі (І. Нечуй-Левицький) 3.Там, де сонце торкнулось вершечків дерев, спалахнуло листя золото-зеленим вогнем (М. Коцюбинський). 4.Як парость виноградної лози, плекайте мову (М. Рильський). 5.Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла (В. Сосюра). 6.Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка). 7.Тим, хто служить правді й миру, простягай, народе, руку щиру (М. Рильський).
Мама зварила вечерю, тато прийшов додому, а діти дивились фільм. Дерева зацвіли, трава зазеленіла. Хлопчик спішив до школи, але мама затримала його вдома.
І взагалі-то, треба утрчнювати, які члени речення мають бути, бо в усіх реченнях є члени речення...