Українці люблять паркани. Люблять великою і відданою любов’ю. Якщо десь поселиться українець - він обов’язково поставить паркан. А з часом ще один, потім ще один, і так далі. Кожна дорога, стежка чи прохід буде перегороджена воротами із замком чи шлагбаумом. А якщо українець розбагатіє, то він зробить свій паркан у тричі вищим. Чим вищий і огидніший з естетичної точки зору паркан, тим багатший хазяїн живе за ним. Як правило, у найбагатших - бетонна огорожа, така, як навколо київських будівництв.
ось твір.
"Відповісти чесно, або..?" Скільки разів ми чули цей вислів, але ніколи не сприймали його за щось більше ніж усталений народний афоризм, який увійшов в мову як і сотні інших, що характеризують особливості нашої багатогранної культури. З часом ми навіть і не замислюємось над його значенням. Хоча, насправді це питання постає щодня перед кожним із нас: зізнатися або приховати правду, піти на компроміс із власною совістю або вчинити холоднокровно, вибачитись і визнати провину чи уперто наполягати на своєму до останнього? І від того, який варіант з рештою буде обраний, залежить те, яким шляхом ми продовжимо рухатися: оберемо реальну дійсність або казкову оману? А як що до того, чи потрібно бути чесним із самим собою, та врешті-решт власною совістю? Особисто я вважаю, що наявність вміння чесно оцінювати себе - єдиний правильний шлях, який приведе до успіху. Довести своє твердження я можу, грунтуючись на переконанні про те, що скільки від правди не ховайся, та вона все одно тебе знайде. Так чи інакше ми можемо приховати, якусь таємницю від оточуючого світу, але не від себе. Можна безліч разів переконувати себе і намагатися знайти виправдання, але чи має це сенс, коли всеодно знаєш правду? Напевно, що ні, адже це так само безглуздо як переконувати вітер гнати струмені повітря в іншому напрямку.
Оригінал тексту: https://wholie.today/vminnya-ocinutu.php
