Ляси точити - мовчати як у хреста за пазухою - у небезпеці від горшка без вершки - про того ,хто дуже великий Язик без кісток - мовчазна людина.Говорить по ділу
Я думаю, що по перше-звірі це наші друзі.А хіба друзів ми зневажаємо,знущаємося з них, в решті решт вбиваємо.Ні.Ну так чому люди це роблять зі звірами,замість того щоб допомагати і піклуватися про них.По друге-звірі це не відємна складова природи без якої нам не вижити.Вони коректують популяцію рослин і інших тварин які можуть стати загрозою для нашого життя.По третє- тваринки прикрашають землю і роблять ії живою.А ми знищуємо цю красу яку нам дала природа.Висновок: Якщо люди не перестануть знищувати зникаючі і не зникаючі види тварин,то землі настане кінець
Наші предки залишили нам чудова спадщина у вигляді тисяч сортів і порід рослин і тварин. Кожен день ми п'ємо молоко корів, їмо хліб, зроблений з жита чи пшениці, одягаємося в одяг з волокон бавовни чи з вовни овець. Все наше життя найтіснішим чином пов'язане з продуктами, які дають нам царство тварин, рослин, грибів і мікроорганізмів, поставлені на службу людству. Ми звикли до того, що день у день нас оточують рослини, тварини, сонячне світло золотими струменями розливається навколо щоранку. Нам здається, що все це було, є і буде завжди. На луках завжди будуть лежати зеленим килимом трави, будуть цвісти квіти, зачаровуючи нас своїм ароматом, в лісах буде лунати спів птахів, морські хвилі з тихим шелестом будуть перекочувати прибережну гальку, морські глибини завжди будуть сповнені таємниць і загадок,а земні надра завжди будуть дарувати свої багатства, щоб нам було ясно,тепло і затишно жити. Ми думаємо так тому, що звикли отримувати все це і забуваємо, що дивовижний, а часом несподіваний світ, який оточує і приймає нас, схильний до безперервних змін, що гадана незмінність живої природи оманлива, як оманливе відчуття,ніби Сонце рухається по небосхилу навколо Землі...
ляси точити-мовчати, як у хреста за пазухою-як у полі, від горшка два вершка-далеко, язик без кісток-мовчазний