Коли я йду по гарній доріжці то бачу гарні квіти.Коли я дуже багато працюю та стомлююсь то хочеться випити водиці.Я дуже люблю зимові проліски.Люди колись прикладали до рани подорожник та думали що він до рану швидко загоїти.
Кожна пора року по-своєму змінює садок біля мого дому.
Взимку він спить під білим покривалом. Іноді пташка порушить цей глибокий сон. Весною яблуня, малина, смородина одівається у чудовий білий цвіт. На клумбах звеселяють погляд острівці різнобарвної примулки: жовтий, білий, фіолетовий. Літом зелений колір набуває насиченого відтінку. Весело щебечуть пташки. Чарівниця осінь дарує щедрий урожай червоних та зелених соковитих яблук. Розфарбовує листя у жовтий і золотистий кольори. Сухе листя опускається на землю. Дбайливі господарі зберуть опале листя та сухі гілки. Сад уже в очікуванні зими.
Надзвичайна доріжка вела мене у яскравий світ. Водичка у річці Дніпро найчастіша. В мене під будинком цвів пролісок. Подорожник дуже корисна рослина.