«ЯКБИ Я БУВ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ...» Я живу в країні, яку люблю, і мені не байдуже яким буде її майбутнє. Якби мені в житті випав шанс стати на чолі цієї держави, я б забезпечив реалізацію такої державної політики, яка покращить добробут громадян та гарантує єдність країни. Освіта дуже важлива, бо тільки освічені народи можуть рухатися вперед у своєму розвитку. Вітчизняна наука має бути визнана вищим національним пріоритетом, ресурсне забезпечення якого слід здійснювати першочергово. Приклад Ірландії, економіка та соціальна сфера якої одні з кращих у світі, підтверджує мої слова. Українська система освіти переважно спрямована на створення з учня та студента пересічної людини, коли справжня освіта замість шаблонного мислення повинна заохочувати творчий підхід та генерацію нових ідей. Вивчати першочергово слід те, що може до м бути успішними в цьому житті як-от: право, економіка, іноземні мови. Освіта повинна супроводжувати людину протягом усього життя: школа, ВНЗ, післядипломна освіта, підвищення кваліфікації. Освіта, наука та виробництво мають інтегруватися. Усі українські учні та студенти повинні бути на «Ти» з новітніми технологіями. Для цього кожна школа та кожний вищий навчальний заклад України мають бути комп'ютеризовані та інтернетизовані. Оскільки основу економіки будь-якої держави складають малі та середні підприємства слід запровадити заходи для зменшення бюрократичного тягаря та численних перевірок під час відкриття та ведення бізнесу. Держава має опікуватися формуванням підприємницького мислення серед населення та корпоративної соціальної відповідальності серед підприємців; надавати пільгові кредити для започаткування своєї справи; проводити безкоштовні курси, семінари з правових, бухгалтерських та податкових питань підприємництва; забезпечувати консультаційне та інформаційно-рекламне обслуговування новостворених підприємств. Для покращення національної єдності мають бути започатковані програми студентського та культурного обміну між різними областями України, проводитися наукові та студентські конференції, круглі столи, заохочуватися подорожі до різних регіонів України. Чим більше спільних заходів буде реалізовано, тим згуртованішою буде нація. Вжив би усіх можливих заходів для того, щоб українська мова стала справді державною. Головне – переконати молодь в тому, що наша мова не другосортна, говорити українською престижно, ця мова інтелігенції та еліти. Сформувавши належний імідж мови, через деякий час уся нація почне її вживати у повсякденному житті. Переконаний, що повна реалізація усіх вищенаведених заходів призведе до покращення добробуту народу та об'єднання країни.
Якби я був "президентом країни",я б запровадив в школах різні гуртки,обладнав би спортзали різноманітним інвентарем .
Я вважаю,що,по-перше школа має бути красиво вбраною ,щоб у неї було приємно заходити.Наприклад,можна розташувати у коридорах більше квітів,акваріумів з рибками.А на стінах -гарні картинки з відомих мультфільмів,малюнки дітей,казкові персонажі.Також можна на перервах вмикати веселу музику.І тоді в дітей буде гарний настрій,їм не захочеться сваритися й ображати один одного.Радісна атмосфера має пануавти і на уроках.
Запровадив би нову методику проводження уроку.Щоб матеріал уроку викладався в яскравій формі,з використанням малюнків,плакатів,фільмів,вікторин.
Якби усіх учнів залучали до різних заходів,які проходять в школі,то їм се більше й більше побалось би ходити до школи.Навчання стало б радісним!
Люди минулого покоління часто говорять, що нашу молодь крім гулянок та розваг нічого не цікавить. На їхню думку молодь крім того, що просиджують весь вільний час у барах, нічних клубах, вже зовсім забули, що таке романтика, прогулянки під зоряним небом, театри, мистецтво та багато інших прекрасних речей. Нажаль це справді так. Здається наше майбутнє покоління взагалі не думає про своє подальше життя, їм взагалі не цікаво, що з ними буде через10-15 років, живуть лише сьогоднішнім днем, не думаючи чи буде у них можливість прогодувати своїх дітей та дати їм здорове майбутнє. Важливу роль у цьому питанні посідає сьогоднішній стан в нашій державі. Постійна нестабільність економіки суспільства, криза, неповага та байдужість влади до населення - всі ці чинники впливають на поведінку молоді.
За часів Радянського Союзу в країні не було масового безробіття, кожний студент мав змогу після закінчення університету постійне місце роботи. А зараз, що ми маємо? Маємо те, що батьки витрачають шалені гроші на таку омріяну освіту для своєї дитини, а потім марно втрачені роки на пошуки престижної та високооплачуваної роботи. В результаті всіх поневірянь молодь змушена йти працювати грузчиками, двірниками, прибиральницями та різними дрібними підробляючими. Отакі наші мрії на світле та прекрасне майбутнє. Тож крім того, що просиджувати штани перед телевізором на дивані та постійно вештатися по барах нічого не залишається. Таке становище в суспільстві призводить до негативних вчинків з боку молодих людей. В їхнє життя приходить кримінал, крадіжки. Адже жити кожному хочеться в достатку. Тому населення і йде на такі погані вчинки.
На мою думку поки до країни не прийде стабільність, чесна влада та процвітання, все так і залишиться на своїх місцях. Майбутнє покоління просто не бачить, що таке мистецтво та здоровий б життя. Замість цього вони гають за хабарництвом та присвоєнням державного капіталу органами влади, байдужістю депутатів до населення, занепадом країни. Але все колись було по - іншому і в Україні не було такого безладу та масового поневіряння.
Та все ж таки потрібно не забувати, що ми самі творці власного життя і обирати яким воно буде в майбутньому саме нам. Тому надіятись і пливти за течією не вихід. Потрібно намагатися щось змінити в собі та країні, творити добро, бути чесними та справедливими до оточуючих і повірте - жити стане набагато краще!