Одного разу присів я до мами біля каміну і між нам розв'язався цікавий діалог:
- Мамо, а коли ти була як я, яка твоя була мрія?,- запитав заківлено я.
- Ох, синку, хотіла я навчитись їздити на машині. ,- трохи журливо відповіла мати.
- А чому ж не ти навчилась?
- Турботи: навчання, робота, потім заміж вийшла і вже ніколи.
- Мамо! Я вам обіцяю, що я навчусь водити машину, здам на права. - рішуче промовив я.
- Це чудово синку, ти здійниш мою мрію!
З того часу я наважився здати на водійські права, придбав машину і возив свою мати куди було потрібно. Мати було дуже задоволена, що її улюблений син втілив її мрію в реальність, і вона, хоч як пасажир, може їздити в легковій машині.
Він що кішка: як ви його не киньте, всеодно на ноги стає. Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м'ясо, а ні, то я буду м'ясо, а ви борщ. Як ви до людей, так і люди до вас;
Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був! Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти Ти його в плуг, а воно тобі в луг. Навчи дурня Богу молитися - він і лоба проб'є Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує Хто біди боїться, тому вона родич Здоров'я, як щастя, коли його не помічаєш, значить, воно є
Визначити суфікси в словах слід так: дерево ⇒ дерев- корінь, о- закінчення. Суфікса немає. близько ⇒ корінь близ-, два суфікси - -к-, -о- (бо це прислівник). білий⇒ біл- корінь, закінчення -ий. Суфіксів немає. небесна⇒ Неб- корінь, -а закінчення. -есн- суфікс. жовтень⇒ жовт- корінь, суфікс -ен-. зоряне⇒ зор- корінь, е- закінчення. Суфікс -ян-. яблуко⇒ яблук- корінь, о- закнчення. Суфікса немає. важко⇒ важ- корінь, -к-, -о- - це суфікси, бо це прислівник. зелений⇒ зелен- корінь, ий закінчення. Суфіксів немає. червень⇒ Черв- корінь, після нього є суфікс -ен-. Закінчення нульове. кругла⇒ круг- корінь, закінчення -а. Суфіксом буде -л-. дивне⇒ Див- корінь, закінчення -е. Між коренем і закінченням -н- - суфікс.
Одного разу присів я до мами біля каміну і між нам розв'язався цікавий діалог:
- Мамо, а коли ти була як я, яка твоя була мрія?,- запитав заківлено я.
- Ох, синку, хотіла я навчитись їздити на машині. ,- трохи журливо відповіла мати.
- А чому ж не ти навчилась?
- Турботи: навчання, робота, потім заміж вийшла і вже ніколи.
- Мамо! Я вам обіцяю, що я навчусь водити машину, здам на права. - рішуче промовив я.
- Це чудово синку, ти здійниш мою мрію!
З того часу я наважився здати на водійські права, придбав машину і возив свою мати куди було потрібно. Мати було дуже задоволена, що її улюблений син втілив її мрію в реальність, і вона, хоч як пасажир, може їздити в легковій машині.