Объяснение:
Зважаючи на доленосні і бурхливі події в Україні, бачимо, що Шевченко, як і ота трагічна новоявлена хрещатицька Небесна Cотня сучасних юних героїв гордої і незламної країни, полегла на Майдані незалежності, живе посеред нас, додає сміливості і впевненості у боротьбі з нашими відвертими і прихованими ворогами.
Тарас Шевченко для України і в Україні житиме вічно. Він сьогодні, як ніколи, органічно злився зі своїм великим, нескореним народом і твердо ступає повсюдно у вільній державі, підсвідомо і свідомо через уста кожного із мучеників нації незалежно від віку промовляє до кривдників:
…не втечете
І не сховаєтеся; всюди
Вас найде правда-мста; а люде
Підстережуть вас на тоте ж,
Уловлять і судить не будуть,
В кайдани туго окують,
В село на зрище приведуть…
("Осія. Глава XIV").
Безневинне Шевченкове страждання – це символ довгих років розп'яття, винищення українського народу. Мучеництво Кобзаря зробило його особистістю просвітленою і наскрізь просякнутою страшними передчуттями апокаліптичності і невідворотності найжахливіших сценаріїв у долі України на багато століть:
Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі...
("Осія. Глава XIV").
На противагу цим словам митець напише й такі, де беззастережно віритиме в торжество правди і справедливості:
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить.
("О люди! Люди небораки!").
Поет, перебуваючи в 1843 і 1845 рр. в Чигирині, висловить свої найгіркіші і найобурливіші почуття щодо сплюндрованості центру козацької слави в XVII–XVIII століттях, перетворення його на пустку в 1793 році під час приєднання до Російської імперії:
Гетьмани, гетьмани, якби-то ви
встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.
("Гайдамаки").
Кобзареві надзвичайно гірко болітиме втрата величі козацьких вольностей через нерішучість і недалекоглядність українських керманичів. Цьому періоду виразник споконвічних прагнень до волі українського народу присвятить і високохудожні полотна ("Дари в Чигирині", "Чигирин з Суботівського шляху", "Чигиринський дівочий монастир"), і літературні ("Чигрине, Чигрине…", "Холодний Яр", "За що ми любимо Богдана", "Розрита могила"). Великий будитель приспаної, а почасти й деформованої психіки українця все-таки, як зазначив представник "розстріляного відродження", літературознавець Сергій Єфремов, "відкрив віко нашої труни, яке опричники Російської імперії забили цвяхами". Сьогодні в цій труні за сотні літ з Божої ласки воскресла Україна, заплативши за це сотнями людських життів і пролитою святою кров'ю мучеників і героїв. Шевченко, опоетизовуючи гірке і драматичне минуле України, робив зриму проекцію на її майбутнє. Тож тому його так боялися і так не бажали чути його закличні молитви, послання, подражанія. Сьогодні у світі реально ожив ще один народ, красивий і сповнений гідності, який із подивом упізнав себе, ідентифікував себе не тільки з давньою славою, не тільки із кров'ю землі, по якій ходив сотні літ; цей народ, незважаючи на зовнішні загрози, вторгнення на початку ХХІ ст. ворожих військ з боку північного сусіда на територію мирної суверенної країни, незважаючи на катування, кров, вбивства від рук легітимного бандитизму в особі чужої Україні, але все ж української влади, нарешті побачив світло великої перспективи і майбуття. Народ цей – український, який ніколи так не називав Тарас Шевченко. Незабутній Петро Яцик, меценат, громадянин Канади українського походження, на кошти якого організовувалися мовні конкурси, присвячені підняттю престижу української мови, колись зауважив, що "в усіх Шевченкових творах ми часто зустрічаємо слово "Україна", але в жодному місці немає там слова "український". Не було держави – не було й народу в сприйнятті поета. Була територія, яка страшно каралась то "за Богдана", то "за скаженого Петра", то "за панів отих поганих"… Каралась давно, каралась недавно, карається зримо зараз на всіх майданах великого краю. Беззастережно й не оглядаючись навколо, славні сучасні герої разом із священними лозунгами "Слава Україні" – "Героям слава"
це не із інета
Объяснение:
Сенс життя в красі та силі прагнення до
цілей, і тому потрібно, щоб кожен момент
буття мав свою високу мету.
Максим Горький
На зорі свого життя людина постає перед питанням: який шлях обрати? Бог дає кожній людині право вибору, а вона вже має визначитися, що їй потрібно в цьому житті, ким вона хоче бути, як вона планує себе реалізувати. Іноді людина з самого дитинства знає, чого вона прагне. Та й дорослі, правду кажучи, частенько полюбляють запитувати у дітлахів про те, ким ті хочуть стати в майбутньому, і щиро посміхаються, почувши наївні побажання щодо професії видатної акторки, талановитого співака чи космонавта. Звісно, все це лишається у безхмарному дитинстві, спогади з якого протягом усього життя тішитимуть, зігріватимуть душу людини. Але буває й так, що хтось увесь час шукає себе і ніяк не може знайти...
Ще видатний англійський письменник Оскар Уайльд говорив: "Ціль людського життя — самовираження. Проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо". Справді, людина має використати всі свої можливості, якомога краще показати себе. Але досить часто можна почути міркування з приводу того, що талант дається далеко не кожному. Це хибна думка. Так не буває і не може бути. Є лише ледачі та слабодухі люди, які просто не хочуть працювати над собою, бо не бачать перспективи у цьому. Вони лише існують... Коли дитина народжується, Бог дарує їй якісь здібності, хист до чогось. З часом вона обере те, що їй до душі. Звичайно ж, якщо маєш велике бажання, можна розвинути цей талант, удосконалити його, бо сенс життя — це творчість.
діалоги на тему «українська мова»
3 варіанта
діалог 1
- привіт, оксано!
- привіт, альонко! як ся маєш?
- добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! а в тебе?
- міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- та не може бути! ти ще сама маленька!
- так, але він молодший від мене. до того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі !
- а твій брат зовсім не знає української мови?
- зовсім! мої дядько та тітка, його батьки, переїхали сюди з білорусі, з міста гомеля, місяць тому. а сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! і орфографія зовсім інша!
- і яким чином ти навчаєш сашка української мови?
- поки що дуже просто. я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. він повторює, а потім повинен мені скласти речення з цими словами.
- а ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- альонко, мені здається, що я можу тобі навчати сашка української мови. у мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. а також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- оксанко, я так вдячна тобі! ти собі не уявляєш! мені так потрібна !
- нема за що! ну, я побігла! коли мені до вас прийти?
- можна завтра о п’ятій, сашко якраз буде у нас.
- ну, тоді до зустрічі!
- до зустрічі! ще раз красно тобі дякую! побачимось!
діалог 2
- аню, ти зараз не нічим не зайнята?
- та ні, зараз же перерва! ти хочеш щось спитати, михайлику?
- так, хочу. я бачу в тебе на парті якусь книжку про українську мову. що там такого цікавого?
- в цій книжці перераховані основні види помилок, які люди роблять в українській мові. тобто ті слова, які вони говорять неправильно.
- я щось не зрозумів. як це – говорять неправильно?
- наприклад, я скажу: «він не говорить на українській мові». а правильно буде в такому разі казати: «він не говорить українською мовою». або «він не володіє українською мовою».
- і де ж тут помилка? «на українській мові» - це також правильно. мій батько говорить саме так.
- але ж це діалектна форма, а літературна мова визнає тільки «українською мовою».
- а що ще є в твоїй книзі?
- багато різних прикладів. правильно вживати «торговельний центр» замість «торгівельний», «домагатися успіху» замість «добиватися», «стежити за тобою» замість «слідкувати»…
- слухай, аню, навіщо тобі взагалі ця книжка? чи тобі не все одно, яке слово вживати?
- я вважаю, що людина має користуватися мовою грамотно та літературно.
- аню, мені здається, ти даремно втрачаєш час на цю дурну книжку. може, краще підеш подивишся новий сергієвій i pod? оце справжня річ! прогрес науки! і коштує – ого-го!
- залюбки піду подивлюся, це теж цікаво. але мова мене теж цікавить не менше. до того ж я планую брати участь у всеукраїнському конкурсі з української мови. і мені треба підготуватися.
- ну, якщо ти виграєш за це приз, тоді, може, і є причини сидіти над книгою… але це не для мене! то я пішов! приєднуйся до нас!
- добре, але спершу дочитаю приклад!
діалог 3
- добридень, бабусечко!
- добридень, онучко! як успіхи в школі?
- дуже добре! отримала сьогодні «одинадцять» з української мови!
- а що ви сьогодні вивчали?
- ми читали текст про природу, робили за ним вправи. там розповідалося про ліс, звірів, гриби та ягоди тощо! а як твоє здоров’я, бабусю?
- вже краще, ніж було. ось, бачиш, скляні банки на полиці стоять?
- так, звичайно
- там різноманітне варення, щоб взимку в нас були вітаміни. здоров’я потрібно зміцнювати правильним харчуванням. бачиш, на кожній баночці намальована ягідка?
- так, ось це, наприклад, малина.
- а ось ця ягідка як називається українською мовою?
- я знаю! це полуниця! а це – лісова суниця! а цю ягідку ми якраз сьогодні вивчали – це чорниця!
- так, її вживання дуже корисне для очей… а таку ягідку ти знаєш?
- здається, я бачу калину… а в наступній баночці… як же вона називає клюква…
- не клюква, а журавлина. ви сьогодні не вивчали її?
- ні… але я її запам’ятаю! бабусю, як багато різних смачних ягідок у нас росте! і які гарні слова їх позначають! яка багата наша українська мова!
- добре, дитинко, будеш їсти взимку смачне варення та згадувати багатство рідної мови. а ось цю блакитну ягідку в останній баночці, ти, онучко точно не знаєш. це рідкісна ягідка. називається лохиною. піду приготую нам чаю з варенням. тобі з яким?
- з суничками, будь ласка! я зараз прийду, бабусю!
- чекаю до столу!