Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Я хочу розповісти про вихідні дні моєї сім`ї. Мені дуже подобаються вихідні, тому що не треба рано вставати та йти до школи. Мої батьки теж вдома, так що де- який час ми можемо провести разом. вранці мама готує для всіх сніданок, я їй завжди до накриваю на стіл.Після сніданку ми йдемо на прогулянку в парк. У другій половині дня, коли мама зайнята на кухні, а тато дивиться новини, я виконую домашні завдання. Увечері всією сім`єю ми збираємося біля телевізора з гарячою чашкою чая та печивом і дивимося цікавий фільм.
