Тести
Відокремлені члени речення
1. Укажіть правильне твердження.
Уточнюючими називають члени речення, які:
В уточнюють або пояснюють зміст головного чи другорядного члена речення;
2. Виділена в реченні конструкція На березі хвилястої Десни стояло місто, оповите в сни — це...
Б дієприкметниковий зворот;
3. Укажіть, яким відокремленим членом речення є виділений в реченні комами зворот
Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші щасливі літа.
Б відокремлена уточнююча обставина;
4. Укажіть речення, у якому відокремлений другорядний член — це означення, виражене дієприкметниковим зворотом.
В В імлистій далині, осяяній срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.
5. Укажіть речення з відокремленим додатком.
А Нікого тут нема, крім мене й господині.
6. Укажіть речення, у якому відокремлена обставина виражена іменником з прийменником.
Б Незважаючи на вітрець, робилося душно.
7. Установіть відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.
1.Відокремлений уточнюючий член речення - В.Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя літа.
2. відокремлена обставина - Б.Лев упав і довго, лежачи, стогнав.
3. відокремлений додаток - Г. Не маю іншого тепла, окрім отчого краю.
4. відокремлене означення - А.Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко туману.
8. Установіть відповідність між відокремленими уточнюючими членами речення і синтаксичною роллю, яку вони виконують.
1. Відокремлена прикладка - Г.Він, Шептало, кінь особливий, кінь білий.
2. відокремлений додаток. - А. На відміну від брата, Максим був жадібний.
3. уточнювальний член речення- обставина. - Б.І тут, в Америці, живу я Україною.
4. відокремлене означення. - В. Ми входимо в ліс, мокрі й втомлені.
Объяснение:
Історичне минуле України багате як звитяжними, так і болісними епізодами. Турецько-татарські напади тривалий час спустошували українські землі. Жінки, вивезені на чужину ставали служницями, чоловіки невольниками, що виконували важку роботу, але найстрашніша доля чекала молодих дівчат, які потрапляли до гаремів. Козаки, борючись з нападниками, влаштовували походи на чужинців, але бувало так, що в бою перемагали не українці, а турки чи татари. Тоді козаки опинялися в неволі.
Саме такий епізод з історії нашої держави покладено в основу думи "Маруся Богуславка". З тексту ми довідуємося, що Маруся — дочка попа з Богуслава, але в неволі "потурчилась, побусурменилась", тобто прийняла мусульманство. Проте навіть такий стан речей не заважає дівчині пам'ятати Україну, батьків, допомагати своєму народу. Мабуть, Маруся стала дружиною якогось значного турецького пана, адже він тримає в темниці "сімсот козаків, бідних невільників". Турок довіряє своїй "дівці-бранці", і на час свого від'їзду віддає їй ключі навіть від темниці з невільниками. Мабуть, він кохає її, а вона відповідає йому взаємністю, тому навіть віру змінила. Маруся "потурчилась", але не забула своєї батьківщини: скориставшись нагодою, вона випускає козаків на волю. На наявність почуттів між турком і Марусею вказує також той факт, що дівчина не втікає на батьківщину разом із козаками, а залишається на чужині, хоча, напевно, її чекає покарання за вчинене. Дівчина навіть просить козаків переказати її батькам, щоб не збирали гроші на викуп доньки, тобто знову бачимо свідоме рішення залишитися на чужині, хоча є у ньому і якесь жалкування над власною долею, над життям "для розкоші турецької, для лакомства нещасного".
Тобто в народній думі, короткій за обсягом, стислими колоритними мазками створено неоднозначний образ жінки-полонянки, яка продовжує любити свій край і вболівати за нього, але інше, так само сильне, почуття тримає її на чужині.