Мені даль моряків, які зараз сидять у полоні. Бо вони ж ловлять рибу, щоб нам було що їсти. Якщо я б був на кораблі, або десь де були б вони я з усієї сили намагався вивільнити їх.
Я не розумію, за що їх беруть у полон? Вони ж стараються досліджувати океани.
Мені дуже подобається книга Л. Керрола "Аліса в країні чудес". Вона дуже цікава й красива, з яскравими кольоровими картинками. Більш за все мені в цій книзф подобається те, що вона надзвичайно фантастична. Сабіть, автор цієї книги дуже любив фантастику, йому подобалось описувати різні історії та події. Коли я читала цю книгу, я уявляла себе на місті тієї дівчинки, і всі події відбувалися зі мною, а не з нею. Я вважаю, що ця книга - найфантастичніша, найцікавіша, і, взагалі, просто найкраща. Я вже давно прочитала цю книгу але у мене й досі залишилось дуде багато вражень і хороших спогадів. До сьогодні я пам*ятаю цю красиву рудоволосу дівчинку, зайця, що завжди кудись поспішає і постійно дивиться на годинник. Мене ще дуже вразило те, що дивна подія виявилася лише сном. Я б теж хотіла, щоб мені наснився цей цікавий, смішний, файнтастичний випадок. Я раджу всім прочитати цей твір, і якщо ви не вірите моєму слову, я сподіваюсь, що колись ви зрозумієте світ файнтазій і пригод. Мені здається, якщо б не було цієї книги, мій словниковий запас і моє мовлення ніколи б не збагатилось.
Я вважаю, що без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні духовної культури, ні культури мовлення. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь її прилучення до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства. Я можу з упевненістю сказати, що основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови. Крім того, я переконана, що мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб досягти цього, потрібно вслухатися в живе мовлення, користуватися словниками, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень. Вважаю, що потрібно активно розвивати своє мовлення і вчитися усно і письмово викладати власні думки, виправляти себе, правильно будувати і перебудовувати сказане, шукати найкращі і найдоцільніші варіанти висловлювання. Я не в усьому погоджуюся з викладом думок автора. Адже мовну неграмотність перекладу варто розглядати не тільки по відношенню до російської мови, а й до інших мов. Сумно визнавати, що єдиною сталою складовою поведінки мільйонів людей у нашій країні можна назвати культуру “общака”. Непомітно тюремний сленг сьогодні ввійшов у мову підлітків і студентів, що само по собі не таке й безневинне явище. На жаль, він уже став загальним надбанням у засобах масової інформації, у виступах депутатів і високих чиновників, входить у сім’ї та дворові компанії, трудові колективи й на вечірки. Це мене болить найбільше. Бо хто мав би подбати про справжнє відродження української мови, як не держава — така вимріяна, така жадана. Адже стільки надій ми пов’язували з нею, стільки сподівань!
Мені даль моряків, які зараз сидять у полоні. Бо вони ж ловлять рибу, щоб нам було що їсти. Якщо я б був на кораблі, або десь де були б вони я з усієї сили намагався вивільнити їх.
Я не розумію, за що їх беруть у полон? Вони ж стараються досліджувати океани.
Я бажаю їм тепла та свободи!