Якщо людина не усвідомлює себе і свою роль у житті, зокрема і батьківство, то чи усвідомить вона на предсмертону одрі, що вона зовсім і не людське життя прожила, а лише пилинкою по бездоріжжю людських доль. Тихо і непомітно. Не залишаючи тепла і сліду після себе. Життя воно є справжнім тільки тоді коли живеш не тільки для себе, а й для інших - батьків, братів, сестер, друзів і - найголовніше - для своїх дітей. Коли залишаєш по собі слід, але не будинок і дерево біля нього, а щось більше - добро і любовⒶ.
Як легко і просторо навкруги! Де-не-де височить поодиноке пишне дерево, а прямо переді мною колише вітер буйні трави. А який доноситься запах польових квітів, що ледь-ледь помітно визиркують із густої зелені. Сонце вже встигло нагріти все навкруги і хотілося лягти і лежати, гріючись і уявляючи якісь невідомі краї. Свіже повітря заповнює легені і так стає від того приємно, що забуваєш про все на світі.
Я люблю свій рідний край за його неперевершену і неповторну природу. Такої насолоди від гармонії з нею я не отримаю ніде більше.