Видповидь з одним головним членом речення е а) юрко та игор побигли до зеленого килима поля. б) у садку пахло стыглымы яблукамы. в) маленька пташка поклювала вси зернятка. г) пизнише за дерева прокыдався дуб.
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: “Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись”. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені.
Кожна людина є якимсь своєрідним індивідумом. Вона відрізняється своїм виглядом а також душею і характером. Є люди які мають хороший характер а є люди які мають поганий характер. Люди які мають ноганий характер зтикаються з багатьма різними моральними і фізичними проблемами і не знають як з ним жити. Як що людина такою народилась це не значить що все втрачено.Просто треба перед усім вміти контролювати свій характер і негативні емоції.Хотіння до кращого може в людині змінити все і також характер.В першу чергу людина має сама до себе достукатись зрозуміти чи правильно вона робить чи не хоче вона в собі якихось нових змін. Жити з поганим характером не так просто як здається. Треба мати певний позитивний моральний настрій і стримувати його поряд з людьми. Кожна людина знає сама себе і знає як правильно керувати своїм негативом. І інколи з негативними людьми можна найти багато спільного цікавого доброго.
Відповідь Б. Що робило пахло. Немає підмета. Отже речення з одним головним членом речення.